Версія для друку

Громадський сектор в Українi

ГРОМАДСЬКI ОРГАНiЗАЦIЇ В УКРАЇНi: ТЕНДЕНЦIЇ РОЗВИТКУ

Складна ситуацiя в України сьогоднi є предметом не тiльки гарячих полiтичних дискусiй, а й темою для теоретичних пошукiв природи цього явища. За однiєю з версiй, полiтичний конфлiкт, в який втягнуто найвищi владнi органи, визначають, як патологiчне явище, яке перешкоджає демократичному розвитковi українського суспiльства. З iншої ж сторони, масовi протестнi виступи свiдчать про пiднесення громадянської свiдомостi, про бажання громадян захистити свої права та у такий спосiб звернути увагу держави на потребу реформування владних структур.

Важко сказати, наскiльки позитивною чи руйнiвною є така тенденцiя. Однак, очевидним є те, що шляхом демонстрацiй чи масових протестiв неможливо досягти серйозних позитивних змiн, якщо не йдеться про надзвичайну ситуацiю змiни полiтичного режиму. Для захисту прав громадянина та його безпосередньої участi у полiтичних процесах у структурi громадянського суспiльства, до якого ми декларовано прагнемо, передбачено такi iнституцiї як громадськi органiзацiї. Беручи участь у таких органiзацiях, громадяни багатьох країн отримують можливiсть цивiлiзовано впливати на полiтичнi рiшення. Що ж до ситуацiї в Українi, звичайно, цi органiзацiї ще не набули належної впливовостi та авторитету. Однак, здається, їхнiй стабiльний розвиток свiдчить про те, що в недалекому майбутньому громадяни України все ж таки отримають цей важливий засiб для участi у полiтичному життi країни.

Отже, власне, чим є громадськi органiзацiї у демократичнiй традицiї свiтуi Держава та всi державнi iнституцiї (армiя, податкова служба, парламент i т.д.) умовно вважаються за перший сектор суспiльства. Головне завдання першого сектору - "виробляти" безпеку та стабiльнiсть. Другий або ж комерцiйний складається з рiзноманiтних пiдприємств чи компанiй, основною метою дiяльностi яких є виробництво матерiальних благ та послуг. Громадянське суспiльство - це поза-державна його частина. Воно складається з другого (комерцiйного) та третього секторiв, а також з усiх окремих громадян. Органiзацiї третього сектору не є анi державними, анi комерцiйними. За логiкою, третiй сектор теж мав би щось "виробляти" для суспiльства, i це безперечно, так i є. Головнi його продукти - це нематерiальнi блага та новi iдеї, не менш важливi для розвитку країни. Однiєю з основних функцiй громадянського суспiльства є те, що воно дає можливiсть громадянам усвiдомлювати себе на рiвних з державою i, в разi чого, захиститися вiд несправедливих дiй з її боку.

Громадський сектор у захiдних країнах

Таким чином, очевидним є те, що рiвень розвитку третього громадського сектору великою мiрою визначає рiвень демократiї в певнiй країнi. Впливає часто через мiльйони невидимих каналiв, якi йдуть вiд мiльйонiв згуртованих людей. Однак iнодi дiяльнiсть цих людей стає доволi помiтною. Прикладом такої дiяльностi є "Грiнпiс", вiдоме товариство захисникiв природи. Сьогоднi Сполученi Штати хизуються своєю расовою толерантнiстю, але ситуацiя була зовсiм iншою ще з пiвстолiття тому. Низка органiзацiй, створених чорношкiрими американцями, iнiцiювала в 1950-их - 1960-их роках знаменитий Рух за громадянськi права, без якого обличчя цiєї країни було б сьогоднi зовсiм iншим.

Органiзацiї третього сектору виконують у демократичному суспiльствi кiлька дуже важливих функцiй. Серед найголовнiших - репрезентацiя iнтересiв груп людей перед iншими частинами суспiльства, в тому числi, перед владою, та надання людям можливостi брати участь у громадському та полiтичному життi. Громадянин, отже, за посередництва громадської органiзацiї може розв'язувати свої проблеми i впливати на владу не лише у день виборiв, а щодня. Тому ще одна функцiя громадських органiзацiй полягає у формуваннi мережi, яка наближує владу до громадянина, а громадянина до влади. Таким чином, громадськi органiзацiї слугують, посередником, промiжною ланкою i навiть амортизатором при виникненнi конфлiктних ситуацiй мiж рiзними частинами суспiльства. До важливих функцiй належать i надання таких соцiальних послуг як допомога бiдним, iнвалiдам, дiтям тощо. Як правило, громадськi органiзацiї витрачають на такi послуги менше коштiв i виконують їх якiснiше, нiж вiдповiднi державнi служби. Цим збiльшується економiчна ефективнiсть суспiльства.

Напевно, невипадково країна, яка на сьогоднi є лiдером демократичного свiту, - США - має i найрозвиненiший у свiтi громадський сектор. За даними The New Civic Atlas, неприбутковi органiзацiї створювали на середину 1990-их майже 8% ВНП країни, або понад $500 млрд. Загальна кiлькiсть органiзацiй становила понад 1 млн. 140 тис. Розвиненим є третiй сектор у Нiмеччинi та Великiй Британiї, дещо менш розвиненим - у Францiї, унаслiдок сильної традицiї втручання держави в рiзнi сфери дiяльностi суспiльства. Проте у всiх цих країнах третiй сектор налiчує сотнi тисяч органiзацiй.
Важливо також вiдзначити, що громадськi органiзацiї не уособлюють всiєї рiзноманiтностi органiзацiй третього сектору, до якого входять також полiтичнi партiї, релiгiйнi органiзацiї, профспiлки тощо. (Дiяльнiсть цих iнституцiй регламентується окремими законами, тому їх треба чiтко вiдрiзняти вiд громадських органiзацiй.) Однак, громадськi органiзацiї займають найбiльшу вiдносну вагу в третьому секторi. Зрештою, вони найкраще репрезентують саму iдею третього сектору, - добровiльне об'єднання громадян, - тому цi два поняття дуже тiсно взаємопов'язанi.

Громадський сектор в Українi

Напевно, багато хто з українцiв пам'ятає подiї кiнця 80-их - початку 90-их рокiв минулого столiття, коли почали працювати такi органiзацiї як "Меморiал", Союз "Чорнобиль", "Зелений свiт", Товариство української мови, Товариство Лева, Українська Гельсiнська Спiлка та iншi. Їх заслужено можна вважати першими паростками українського громадянського суспiльства. Формально громадськi органiзацiї iснували i в Радянському Союзi, але оскiльки дiяльнiсть переважної бiльшостi з них була жорстко централiзованою, то про справжню не-урядовiсть не йдеться.

Правова база

iз прийняттям 16 червня 1992 р. Закону "Про об'єднання громадян", для громадських органiзацiй України розпочалась нова епоха: законодавче поле кардинально змiнилось у бiльш сприятливу для них сторону. Закон вiдображав тогочаснi погляди на громадянське суспiльство i водночас регламентував i рiзнi аспекти дiяльностi полiтичних партiй.

Конституцiя 1996-го року закрiпила демократичнi здобутки. Стаття 36 стверджує: "Громадяни України мають право на свободу об'єднання у полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї для здiйснення й захисту своїх прав i свобод та задоволення полiтичних, економiчних, соцiальних, культурних та iнших iнтересiв..." Серед iнших важливих законiв, якi регулюють дiяльнiсть громадських органiзацiй, слiд назвати Закон України "Про благодiйництво та благодiйнi органiзацiї" (1997), Закон України "Про професiйних творчих працiвникiв та творчi спiлки" (1997), Закон України "Про молодiжнi та дитячi громадськi органiзацiї" (1998).

Кiлькiснi показники

З 1992-го року найочевиднiшою тенденцiєю в громадському секторi України було неухильне i доволi стрiмке зростання числа громадських органiзацiй. Одначе точної цифри не назве сьогоднi нiхто, що пояснюється, насамперед, рiзницею мiж кiлькiстю зареєстрованих органiзацiй i тих, якi реально працюють. За оцiнками Центру iнновацiй та розвитку (ЦiР), в 1991-му роцi дiяло трохи бiльше 300 органiзацiй, у 1996-му - понад 12 тисяч, а в 2000-му - близько 27 тисяч. Багато це чи малоi Якщо "на душу населення", то десь у десять разiв менше, нiж у США, хоча темпи зростання в Українi вищi. Окрiм кiлькiсного зростання, важливою ознакою розвитку українського третього сектору стала поява десь у серединi 1990-их так званих ресурсних центрiв - тобто таких громадських органiзацiй, метою дiяльностi яких стало надання рiзного роду безкоштовної допомоги iншим громадським органiзацiям. Також активiзували свою дiяльнiсть iншi органiзацiї, якi спецiалiзуються на наданнi послуг своїм "колегам", а це якiсно пiдвищило рiвень розвитку iнфраструктури третього сектору.

Так само, як не iснує точної цифри кiлькостi громадських органiзацiй, немає i однозначних даних про прiоритетнi сфери їхньої дiяльностi (див. додаток). Проте рiзнi джерела сходяться на тому, що головними цiльовими групами, iз якими працюють сьогоднi громадськi органiзацiї, виступають iнвалiди, молодь i дiти, ветерани, жiнки.

За критерiєм територiї, на яку розповсюджується дiяльнiсть органiзацiї, українське законодавство вирiзняє об'єднання громадян з усеукраїнським, мiсцевим та мiжнародним статусом. За даними ЦiР, у 1998 роцi 39% органiзацiй поширювали свою дiяльнiсть на межi якогось одного мiста, а всеукраїнський та мiжнародний статус мали разом лише 8%. Цей факт вказує на високу зацiкавленiсть, насамперед, у мiсцевих справах, в облаштуваннi найближчого життєвого простору, що вiдкриває широкi перспективи для спiвпрацi третього сектора та органiв мiсцевого самоврядування. За кiлькiстю ГО лiдером серед мiст є Київ - 14% вiд загальної їх кiлькостi (2000, ЦiР). На другому мiстi йде Львiв та Львiвська область.

Фiнансування та проблеми розвитку

Не менш важливою iнформацiєю про стан українського третього сектору, нiж кiлькiснi показники, буде огляд джерел його фiнансування. За даними київського ресурсного центру "Гурт", основну частину коштiв українськi громадськi органiзацiї отримують з-за кордону - переважно, у виглядi грантiв. Серед органiзацiй, якi надають фiнансову допомогу i мають свої представництва в Українi, найактивнiшими й найвiдомiшими є Фонд "Євразiя", Freedom House та ISAR. Мiжнародний фонд "Вiдродження", який належить до мережi фондiв, створених Джорджем Соросом, засновано за участю українських органiзацiй, таких як Всеукраїнське товариство "Просвiта", Українська Рада Миру та Українське екологiчна асоцiацiя "Зелений свiт".

iснують також iншi джерела: пожертви бiзнес-менiв, державнi кошти та власноруч заробленi грошi. Проте цiла низка чинникiв утруднює перехiд третього сектору на внутрiшнi джерела фiнансування. Насамперед, це податкове законодавство, яке не заохочує бiзнесменiв до фiлантропiї. По-друге, це вiдсутнiсть прозорих механiзмiв отримання державних коштiв. Хоча сама практика надання державних коштiв iснує, i навiть у текстi бюджету можна прочитати назви фiнансованих державою органiзацiй. По-третє, законодавство створює перепони, якi заважають громадським органiзацiям самим вести комерцiйну дiяльнiсть iз метою фiнансування своїх програм.

Нарештi, належить вiдповiсти на питання, чи виконує насьогоднi український третiй сектор ту роль i тi функцiї, якi в iдеалi мав би виконувати. Судячи з усього, вiн до цього ще тiльки наближається. Можна навiть назвати головнi проблеми, над розв'язанням яких ще доведеться чимало попрацювати. По-перше, насиченiсть українського суспiльства громадськими органiзацiями все-таки на порядок нижча, нiж у захiдних демократичних країнах. По-друге, громадський сектор має слабку економiчну базу i тримається, головним чином, на закордонних коштах. Ще одна - а, точнiше, цiла низка проблем - пов'язана з полiтичною культурою суспiльства в цiлому i окремих його частин зокрема,. Державнi службовцi, назагал, не схильнi вбачати в громадських органiзацiях партнерiв, а останнi часто також не вважають себе повноцiнними партнерами. Мiсцевi бiзнесмени ще не звикли вiдчувати себе благодiйниками, а народ часто виявляє дивовижне небажання об'єднуватись, коли йдеться про речi, що його безпосередньо не стосуються.

Процес змiцнення україн-ського громадського сектору можна пришвидшити. Якщо йдеться про позасекторнi чинники, то, на думку багатьох експертiв, найбiльше корисного могли б зробити змiни в законодавствi. На сьогоднi у Верховнiй Радi знаходяться кiлька проектiв вiдповiдних законiв. Тому є надiя, що колись на змiну Законовi "Про об'єднання громадян" прийде новий закон, який мав би заохотити мiсцеву фiлантропiю, створити базу для розвитку зв'язкiв мiж третiм сектором та мiсцевим самоврядуванням i дав би громадським органiзацiям кращi можливостi заробляти самим .

Усе сказане не означає, що український третiй сектор насьогоднi не виявляє активностi. Проте, слiд пам'ятати, що розвиток громадського сектору безпосередньо залежить вiд того, наскiльки швидко суспiльство позбудеться звичок тоталiтарної доби. А також вiд того, як швидко воно засвоїть нову для нього i дуже корисну звичку - брати якнайактивнiшу участь у влаштуваннi свого власного життя в безпосередньому оточеннi та у своїй країнi.