Версія для друку

Мiсто в об'єктивi

ЧЕРНIГIВ

Чернiгiв - одне з найстаровиннiших мiст України. За однiєю з версiй його назва походить вiд назви племен чорнигiв, що мешкали на цих теренах у VI - VII столiттi. За iншою - вiд густих чорних гаїв, що оточували мiсто з усiх бокiв. Ще на початку VII столiття на високому берегу Десни розташувалось кiлька слов'янських поселень, з яких у першiй половинi IX столiття сформувалося одне укрiплене городище. В тi часи Чернiгiвщина перебувала пiд владою Хозарського каганату, а в 884 роцi завдяки перемозi князя Олега над хозарами вiдiйшла до Київської Русi.

Чернiгiв є також найпiвнiчнiшим обласним центром України. В усi часи його географiчне розташування з одного боку створювало сприятливi умови для економiчного розвитку, з iншого - обумовлювало "межовий" стан Чернiгiвщини - ледве не кожного столiття у мiстi змiнювалася влада, запроваджуючи свої порядки i руйнуючи надбання попередникiв. Тому обличчя мiста значною мiрою зведене до спiльного знаменника численних культурних впливiв: архiтектура його центральної частини в основному зберiгає класичний стиль губернського мiста XVII - XVIII столiть, i лише ансамбль неповторних храмiв X - XII столiть, золотої доби Київської Русi, вiдтворює атмосферу духовно багатої культури Чернiгова. Цiкавими є також зразки архiтектури гетьманської доби, побудованi у стилi українського бароко.

Найбiльш iнтенсивно мiсто зростало за часiв Київської Русi: адже поруч проходив знаменитий торговий шлях "iз варяг у греки", а побудова княжого замку й укрiплень, а згодом - кiлькох величних храмiв зробила Чернiгiв другим пiсля Києва торговим, культурним та духовним центром. Княжив у Чернiговi син Володимира, Мстислав. За часiв його правлiння Чернiгiв був столицею величезного князiвства вiд Азовського моря до рiчки Оки.

У 1239 - на рiк ранiше за Київ - Чернiгiв захоплює татаро-монгольське вiйсько, чиє володарювання триває бiльше столiття. У 1357 р. Чернiгiв потрапляє до складу Великого Князiвства Литовського. В кiнцi XV столiття землi Чернiгова стають ареною вiйськової боротьби мiж Литвою i Московщиною. За перемир'ям 1502 р., Чернiгово-Сiверська земля вiдiйшла пiд владу Москви - на 150 рокiв ранiше, нiж iншi українськi землi. Однак у 1618 р. за Деулiнським перемир'ям Чернiгiвщину було передано Польщi. Тодi Чернiгiв став головним мiстом Чернiгiвського воєводства й отримав Магдебурзьке право.

Пiсля краху визвольної вiйни пiд керiвництвом Богдана Хмельницького Чернiгiвщина у складi автономної Лiвобережної України потрапила пiд владу Росiї. Протягом бiльше нiж 100 рокiв вiдбувався бурхливий економiчний i культурний розвиток мiста - засновувалися цехи, вiдкривалися освiтнi заклади, шляхетськi родини сприяли розвитку мистецтв. Проте у 1782 Росiя обмежує автономiю України, лiквiдовує козацький устрiй i направляє з Москви iмперського намiсника. Чернiгiв невдовзi стає пересiчним губернським мiстом, i вiдтодi його полiтична i культурна роль у життi країни дедалi зменшується.
Втiм, щоразу, як випадала така можливiсть, мешканцi Чернiгова намагалися звiльнитися вiд iноземного панування. Пiд час Пiвнiчної вiйни мешканцi мiста перейшли на сторону Гетьмана Мазепи та шведського короля Карла XII. Росiйська iмперiя вiдповiла штурмом Батурина, де загiн пiд проводом Меньшикова захопив резиденцiю Гетьмана. На початку ХХ столiття молоде поколiння Чернiгiвщини ще раз заявило про своє прагнення до звiльнення батькiвщини - у 1918 пiд Крутами, невеличким мiстечком бiля Чернiгова, 300 студентiв намагалися утримати оборону проти набагато численнiшого бiльшовицького загону.

Сьогоднi Чернiгiв - мiсто обласного пiдпорядкування, великий економiчний i адмiнiстративний центр, де мешкає близько 300 тис. чоловiк.

Розташування регiону на межi трьох держав - України, Росiї та Бiлорусi, його багатi природнi ресурси, близькiсть столицi, вiдносна полiтична стабiльнiсть та досить низький рiвень економiчного ризику, значний промисловий, науковий та технiчний потенцiал мiста, орiєнтування на експорт до країн СНД, порiвняно дешева робоча сила, розвинена банкiвська система - все це робить мiсто привабливим для iноземних iнвестицiй.

Серед основних iнвесторiв - Великобританiя, Нiмеччина, Росiя, Бельгiя та Нiдерланди, якi вже iнвестували в економiку регiону близько $30 мiльйонiв. Вкладення здебiльшого були направленi в харчову промисловiсть, меншою мiрою - в телекомунiкацiйну галузь i сферу внутрiшньої торгiвлi. Однак для успiшного розвитку промисловостi необхiднi ще значнi вкладення капiталу для переобладнання заводiв та впровадження бiльш прогресивних методiв ведення виробництва.

iсторично склалося так, що формування полiтичного балансу в Чернiговi зумовлене розташуванням мiста на перетинi кiлькох зон впливу. З одного боку, Чернiгiвщина економiчно пов'язана з Росiєю та Бiлоруссю, якi межують iз областю. З iншого - на полiтичну ситуацiю в мiстi не може не впливати близькiсть столицi, вiд якої Чернiгiв вiддалений на лише трохи бiльше за пiвтори сотнi кiлометрiв. Мiсто є своєрiдним вiддзеркаленням полiтичних подiй Києва, хоча їхнiй масштаб, звiсно, значно менший, а деталi, вiдповiдно, менш контрастнi.

Вiдповiдно до цiєї тенденцiї боротьба партiй за прихильникiв серед населення є достатньо активною, хоча локальний рiвень дiяльностi партiйних осередкiв позбавляє боротьбу гостроти та уможливлює нетиповi альянси. Нинi у мiстi зареєстровано 27 обласних партiйних осередкiв та 216 громадських органiзацiй. Партiї та громадськi органiзацiї, серед яких є благодiйнi фонди, центри реабiлiтацiї та молодiжнi асоцiацiї, орiєнтуються в основному на вирiшення соцiальних питань, оскiльки зусилля мiсцевої влади щодо полiпшення ситуацiї у соцiальнiй сферi поки що не приносять бажаних результатiв.

Найбiльш дiяльними партiями в Чернiговi на сьогоднiшнiй день є НРУ, УНР, КПУ, СПУ, СДПУ(о), Реформи i Порядок та НДП. Цi партiї мають свої молодiжнi органiзацiї та друкованi видання, на регулярний випуск яких, щоправда, не завжди вистачає коштiв. Так, iнтереси РУХу пiдтримує газета "Просвiта", СПУ розповсюджує своє видання "Гранi", а СДПУ(о) видає розважальне видання "Семейка". Спiвробiтництво партiй з метою проведення навчальних програм та громадських акцiй є звичайним явищем. Зокрема, осередки партiй, що вважаються представниками демократичних сил - НДП, РiП, НРУ та УНР, - пiдписали документ, який засвiдчує намiри цих органiзацiй створити союз для спiвпрацi та пiдготовки до виборiв. Власне, iдеологiчнi теоретики НДП стверджують, що на мiсцевому рiвнi рiзниця мiж напрямками роботи демократичних партiй є незначною, i така щiльна спiвпраця може стати пiд_рунтям для їх майбутньої iнтеграцiї.

Слiд зауважити, що особливу позицiю займає в Чернiговi НДП. Ця партiя, яка ще вiд початку своєї дiяльностi отримала визначення "партiї влади", пiдтримує свою репутацiю i на мiсцевому рiвнi. 20% членiв обласного партiйного осередку працює на виконавчих позицiях у мiських та обласних адмiнiстративних структурах. Як наслiдок, такi важливi посади, як заступник мера з соцiальних питань та начальник управлiння у справах преси та iнформацiї облдержадмiнiстрацiї, обiймають представники НДП.

Незважаючи на те, що позицiя демократичних партiй є в Чернiговi досить мiцною, значний вплив мають також i лiвi сили. Якщо проаналiзувати склад депутатiв мiської ради, можна зробити висновок, що голосування за кандидатiв на цi посади вiдбувалося ще за старим радянським зразком. До мiської ради потрапили як колишнi партiйнi функцiонери, так i особи, авторитет яких склався цiлком традицiйним шляхом - це директори шкiл, головнi лiкарi та керiвники iнших мiсцевих соцiально значимих установ.

Резонанс справи _он_адзе торкнувся i полiтично врiвноваженого Чернiгова. 13 сiчня цього року представники СПУ та УНА-УНСО встановили намет бiля торгового центру "Дружба" в центральнiй частинi мiста, i хоча мiлiцiя отримала повiдомлення, що торговий центр замiновано, i акцiя мусить припинитися, учасники невдовзi повернулися i продовжили манiфестацiю.

Чернiгiв - мiсто, неподалiк якого народився теперiшнiй Президент України, i досить знаковим у свiтлi останнiх подiй є проведення тут в кiнцi сiчня семiнару для журналiстiв та лiдерiв молодiжних органiзацiй, присвяченого свободi слова в Українi. Семiнар вiдвiдала дружина _еор_iя _он_адзе, депутат ВР Вiктор Шишкiн та журналiсти з семи областей України. Ця подiя була широко висвiтлена у пресi, вона ж, iмовiрно, стала однiєю з причин того, що група мешканцiв мiста вирушила до Києва аби приєднатися до акцiї протесту у наметовому мiстечку.

Переглядаючи iсторiю мiста, можна зробити висновок, що часи пiднесення Чернiгова залишилися у далекому минулому, про яке нагадують лише iсторичнi працi та архiтектурнi пам'ятки. Проте тенденцiї до економiчного розвитку регiону та пiдвищення громадянської свiдомостi мешканцiв мiста дають пiдстави сподiватися, що мiсто не вичерпало всiх можливостей i здатне реалiзувати свiй потенцiал. Як i iншi мiста України, Чернiгiв вiддзеркалює загальнонацiональнi полiтичнi та економiчнi процеси. i лише стабiльний розвиток нацiональної економiки та утвердження демократичних основ державного управлiння принесуть мiсту давноочiкуванi змiни на краще.