Версія для друку

Партiя в об'єктивi

НАРОДНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТiЯ

Взаємини iз владою

iнформацiйна довiдка

Голова НДП - Пустовойтенко Валерiй Павлович.

Перший заступник Голови НДП - Кушнарьов Євген Петрович.

Керiвником фракцiї НДП у Верховнiй Радi є Карпов Олександр Миколайович

Кiлькiсть членiв фракцiї - 20 депутатiв.

Кiлькiсть членiв Народно-демократичної партiї станом на 01.07.2000 року становила 97035.

Народно-демократичної партiя має свiй центральний друкований партiйний орган "Україна та свiт сьогоднi" та одинадцять друкованих партiйних видань територiальних органiзацiй НДП тиражем вiд 2 до 20 тисяч примiрникiв.

Критичний огляд iсторiї  НДП

Народно-демократичну партiю було створено 24 лютого 1996 року на Установчому з'їздi шляхом об'єднання полiтичних партiй - Партiї Демократичного Вiдродження України, Партiї Трудового Конгресу України, Союзу пiдтримки Республiки Крим (СПРК), громадських органiзацiй - Союзу Українського Студентства, "Нова Хвиля" та полiтичних клубiв - "Нова Україна" й Асоцiацiя молодих українських полiтикiв та полiтологiв.

Унiкальнiсть цього проекту полягала в тому, що вперше у iсторiї українського партiйного будiвництва було вдало здiйснено спробу об'єднання двох не надто сильних партiй у потужну силу, яка стала "партiєю влади". Тодi до складу НДП - генетично, через членство у Трудовому Конгресi, який очолював Матвiєнко, та Партiї Демократичного Вiдродження, до якого входили полiтики пiсляперебудовного перiоду Фiленко та Ємець, - ввiйшла патрiотично налаштована частина пост-радянського чиновництва. В той час пiдтримка Президента Кравчука була позбавлена партiйної основи; з утворенням НДП ця ситуацiя змiнилася, i завдяки дiяльностi партiї почалася поступова полiтизацiя чиновництва. Хоча Президентом невдовзi став iнший полiтик, тенденцiя партiї до пiдтримки чинної влади не змiнилася.

З iншого боку, патрiотичнi настрої серед членiв НДП зумовили формування нехарактерних опозицiйних тенденцiй, йдеться власне про критику голови першого уряду Президента Кучми - Павла Лазаренка. Звинувачувальна промова Матвiєнка призвела до того, що З'їзд партiї виступив iз вимогою про вiдставку Прем'єр-мiнiстра. Хоча спочатку Президент поставився до цiєї пропозицiї критично, незабаром Леонiд Кучма все ж таки прийняв рiшення про вiдставку Павла Лазаренка.

Оскiльки вакансiя Прем'єра не могла довго залишатися незайнятою, Партiя рекомендувала Президентовi на цю посаду свого лiдера - Валерiя Пустовойтенка. Без перебiльшення можна сказати, що призначення Пустовойтенка Прем'єр-мiнiстром стало переломним моментом в iсторiї дiяльностi НДП. Ставши Головою Уряду, Пустовойтенко сприяє призначенню багатьох своїх партiйних колег на виконавчi посади. На час четвертого з'їзду партiї близько 4 тисяч членiв НДП працювали чиновниками-виконавцями, як у центральних установах, так i в органах мiсцевого самоврядування. З одного боку, такий стан справ давав партiї бiльше можливостей впроваджувати власнi програмнi цiлi, а з iншого - як сам Пустовойтенко, так i iншi члени НДП, що працювали в органах виконавчої влади ставали пiдзвiтними i пiдконтрольними головi держави.

III з'їзд НДП затвердив виборчий список i передвиборчу платформу партiї. 29 березня 1998 року НДП подолала 4%-й бар'єр, набравши 5,01% голосiв i стала парламентською партiєю. На IV з'їздi НДП було прийнято рiшення пiдтримати на виборах Президента України кандидатуру Леонiда Кучми. Це рiшення далося партiї не так легко. Власне, сам з'їзд проходив у два етапи, i на першому з них з'ясувалося, що мiж партiйцями немає згоди - одна частина, до якої входили власне чиновники, виступала за пiдтримку Кучми, iнша, опозицiйна, пiд керiвництвом Матвiєнка, висунула до чинного Президента вимоги, виконання яких дало би партiї можливiсть загалом пiдтримати Леонiда Кучму. Тодi засiдання з'їзду було припинено, а по його вiдновленню у травнi 1999 у ходi вiдкритого голосування з'ясувалося, що кiлькiсть прихильникiв iнiцiативи Матвiєнка значно зменшилася. Таким чином НДП прийняла рiшення про пiдтримку чинного Президента на виборах 1999 року, а Матвiєнко, а з ним i частина Полiтради НДП та 10 народних депутатiв вийшли з її рядiв.

З того часу нiякi внутрiшнi тертя не заважали НДП пiдтримувати чинну владу. Однак, очевидно, з вiдходом частини впливових членiв партiї, її позицiя послабилася, а вiдставка Пустовойтенка невдовзi пiсля переобрання Кучми завдала партiї серйозного удару.

Подiєю, яка частково поновила позицiю партiї у парламентi, стала парламентська реформа на початку 2000 року, коли у Верховнiй Радi було сформовано бiльшiсть, i новим Спiкером Парламенту став член НДП iван Плющ. Авторитетний i досвiдчений полiтик, Плющ повiльно змiцнював основи свого впливу, розбудовуючи добрi стосунки як iз главою держави, так i з головою уряду. Однак, фракцiя НДП iнодi чинить досить непослiдовно у питаннях пiдтримки Уряду. Пiсля критики фракцiєю енергетичної полiтики уряду Ющенка з партiї пiшов один iз ключових її членiв Юрiй Єхануров. Незважаючи на це, у листопадi 2000 року партiя знов виступила iз критикою уряду, на цей раз виражаючи стурбованiсть "неготовнiстю уряду своєчасно i комплексно" вирiшувати чорнобильськi проблеми у зв'язку з закриттям Чорнобильської АЕС.

Що ж до позицiї НДП по вiдношенню до чинної влади у теперiшнiй складнiй ситуацiї, про її ставлення до подiй може свiдчити пiдтримка партiєю про-Президентської iнiцiативи СДПУ(о), коли партiї органiзували "мiтинг довiри Кучмi" на противагу анти-Кучмiвським виступам СПУ та кiлькох громадських органiзацiй та, згодом, пiдтримка Генерального прокурора Потебенька, коли мова йшла про голосування за його вiдставку.

14 лютого цього року, виступаючи з нагоди пiдписання Декларацiї про стратегiчне партнерство i спiвробiтництво мiж Народно-демократичною партiєю України, Молодiжною партiєю України, Українською партiєю справедливостi i Всеукраїнською партiєю жiночих iнiцiатив, лiдер НДП висловив своє ставлення до процесiв, якi вiдбуваються в Парламентi. Вiн вiдзначив, що в Українi є активнi полiтичнi сили, якi виступають конкретно проти Президента "за полiтичну дестабiлiзацiю", прагнучи заробити собi певнi дивiденди. Валерiй Пустовойтенко висловив також своє неприйняття сил, що об'єдналися у Форум нацiонального порятунку. Вiн звинуватив свого колишнього колегу, а тепер лiдера партiї "Собор" Анатолiя Матвiєнка у непослiдовностi: за словами Пустовойтенка, у свiй час Матвiєнко виступав за притягнення екс-прем'єра Павла Лазаренка до кримiнальної вiдповiдальностi, а зараз виступає разом iз представниками тих полiтичних сил, якi досi пiдтримували Лазаренка.

Важко сказати, до яких наслiдкiв в результатi призведе ця складна ситуацiя в україн-ському суспiльствi, та можна смiливо стверджувати, що позицiї НДП нiчого серйозного не загрожує, i партiя має реальнi перспективи потрапити до Парламенту на наступних виборах.

Позицiя експерта

Ексклюзивний коментар полiтолога,  директора iнституту Полiтики Миколи Томенка:

НДП - партiя, яка зробила багато правильних висновкiв пiсля тривалої дiяльностi у статусi "партiї влади". Партiя мала свого Прем'єра, десятки голiв районних, мiських адмiнiстрацiй, поповнювала свої ряди працiвниками органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування. Однак, пiсля достатньо непростої виборчої кампанiї, коли виявилося, що вона набрала досить невелику кiлькiсть голосiв, як для партiї влади, тактика партiї змiнилася.

На сьогоднiшнiй день можна сказати, що НДП вдалося досягти значних успiхiв. Тепер НДП може вважатися однiєю з небагатьох партiй iз достатньо розгалуженою iнфраструктурою i елементами "кадрової партiї". Пiд цим я розумiю професiйно пiдготованих партiйних працiвникiв, щонайменше обласного i мiського рiвня. Таких партiй в Українi не так багато. Друга особливiсть партiї полягає в тому, що вона достатньо багато працює iз рiзноманiтними соцiальними програмами - це не лише соцiальна допомога, а й освiтнi програми, культурологiчнi програми, i, на моє глибоке переконання, такий соцiальний контекст роботи має великий позитивний резонанс.

Попри те, що за партiєю залишається шлейф "партiї влади", в багатьох наших опитуваннях НДП потрапляє в трiйку олiгархiчних партiй. В уявленнi середньостатистичного українця, олiгархiчнi партiї - це такi партiї, якi впливають на владу аби заробити грошi нечесним, тiньовим шляхом. Тому сформувався високий ступiнь несприйняття НДП як демократичної партiї. Але, тим не менше, з точки зору цiлiсної картини парламенту, НДП за будь-яких обставин долає 4-вiдсотковий бар'єр. Всi соцiологiчнi опитування показують, що ця партiя зараз у вищiй полiтичнiй лiзi.

iнша проблема партiї полягає в тому, що НДП - одна з небагатьох партiй, якi практично не асоцiюються нi з якою iдеологiєю, оскiльки це партiя, яка, умовно кажучи, робить конкретну справу для конкретної людини. Її дiяльнiсть є ситуативною, i це пов'язано з тим, що лiдери партiї залежать вiд того, як Президент чи хтось iнший оцiнює конкретну полiтичну подiю. Оскiльки наш Президент - теж фантастично ситуативний полiтик i часто змiнює свою позицiю, то НДП приречена теж швидко змiнювати свою позицiю залежно вiд ситуацiї. Я думаю, це не йде їй на користь.

Парламентський статус НДП був пiдiрваний внутрiшнiми тертями у фракцiї, а пiсля того, як Пустовойтенко не став Прем'єром, з неї вийшла абсолютна бiльшiсть бiзнесменiв, i залишилися лише партiйцi. Однак не видно власне партiйної роботи. Можливо, через те, що члени партiї займають помiтнi посади (Плющ - голова ВР, Карпов - координатор парламентської бiльшостi), партiя не сформувала свого партiйно-iдеологiчного обличчя.

Такий пiдхiд з точки зору цивiлiзованого партiйного будiвництва є далеко не найбiльш вдалим, адже термiн "центризм" не iдентифiкує якогось визначеного полiтичного настрою. Партiя мусить проголосити якусь iдеологiю, а потiм уже програму дiй, як вона її бачить. Для прикладу можна взяти позицiю партiї у голосуваннi за закон про виборчу систему. Хоча в НДП завжди були прихильники виборiв на партiйнiй основi, насьогоднi статус Пустовойтенка як радника Президента та секретаря Полiтичної Ради при Президентi вимагає вiд нього активно критикувати закон про вибори на партiйнiй основi i пiдтримувати змiшану модель, оскiльки її пiдтримує Президент.

НДП повинна вирiшити, кого вона пiдтримує на законодавчому рiвнi - уряд чи Президента. Пiд час деяких голосувань фракцiя роздiляється: скажiмо, коли йшло голосування про закон про вибори на партiйнiй основi - частина депутатiв фракцiї цей закон пiдтримала, частина була проти, частина взагалi не голосувала.

Якщо оцiнювати ситуативно, то партiя однозначно буде представлена у наступному парламентi, за будь-якої виборчої системи. Але якщо оцiнювати стратегiчно, чи є НДП парламентською партiєю з чiтким суспiльним сприйняттям її iдеологiї i конкретної полiтичної програми, я думаю, що такою партiєю вона ще не стала. Її завданням залишається стати цивiлiзованою, зрозумiлою, системною в сенсi полiтичної iдеологiї партiєю.