Версія для друку

Експертна думка

ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Доктор Тарас Кузьо,
провiдний дослiдник дослiдник Центру Мiжнародних дослiджень
державної безпеки, Йоркський Унiверситет

Рiчниця "касетного скандалу": в пошуках "зарубiжного" слiду

Близько року тому, 20 листопада Олександр Мороз, колишнiй спiкер парламенту (1994-1998) та голова Соцiалiстичної партiї України, оприлюднив магнiтофоннi записи, що їх вiн отримав вiд офiцера СБУ, який прослуховував кабiнет Президента Леонiда Кучми.

Микола Мельниченко, офiцер служби безпеки, експерт з електронного комунiкацiйного обладнання, який мав доступ до кабiнету Президента, пiсля передання плiвок звернувся по полiтичний притулок до США в квiтнi минулого року, додавши ще один факт на пiдтвердження пiдозри, що за органiзацiєю того, що Президент Кучма назвав "провокацiєю" стояли Сполученi Штати.

Плiвки, якi оприлюднювалися протягом кiлькох мiсяцiв, стали причиною найглибшої полiтичної кризи та представили найсерйознiшу загрозу для Президента Кучми з часу обiйняття ним посади у липнi 1994 року. Оприлюднення плiвок стало апогеєм тенденцiї погiршення мiжнародного iмiджу України, подiєю, наслiдки якої Україна ще не змогла цiлком подолати . Питання, хто стояв за "касетною справою", так нiколи не отримало однозначної вiдповiдi. Не схоже, що Мельниченко власними силами записав кiлька сот годин розмов Президента. Тих, хто замовив вбивство Гон_адзе, так i не знайшли, а той спосiб у який було знайдено тiло загиблого (рука видавалася з землi на узбiччi дороги) говорить про те, що тi, хто вбили Гонгадзе, хотiли, щоб його було знайдено.

Таким чином, хтось мусив "наказати" записати плiвки. Попередня пiдозра впала на колишнього Прем'єр-мiнiстра Павла Лазаренка, що очiкує на суд в США. Вiн мав зв'язки як з Морозом, так i з Тимошенко, i однозначно мав би зиск вiд дискредитацiї Кучми. Лазаренко, який пiд час свого прем'єрства отримав медаль за "хорошу роботу" вiд Кучми, ще й досi залишається яблуком роздору для українських правоохоронних органiв. Про це свiдчать двi справи, розпочатi проти нього Генеральним Прокурором у вереснi: Лазаренко звинувачено у вбивствi полiтика та банкiра. Якщо i справдi Лазаренко стояв за Мельниченком, не зовсiм зрозумiло, чому ж вiн так довго чекав, щоб оприлюднити записиi Чи не краще було б оприлюднити плiвки пiд час президентської кампанiї 1999 року аби зашкодити Кучмi перемогти на виборахi

"Русофiльськi" ЗМi та полiтики в Українi все iще плекають пiдозри, що за "касетною справою" мiг стояти Захiд. Ця "теорiя захiдної змови" стверджувала, що Захiд прагнув змiстити Кучму, аби поставити Ющенка на мiсце Президента. Росiйськi ЗМi та джерела аналiтичної iнформацiї активно розробляли цю лiнiю, аби погiршити стосунки мiж Заходом та Україною. Хоча ця версiя має мiцну пiдтримку у деяких зацiкавлених колах, у неї в реальностi мало пiдстав. Вся сукупнiсть дiй, що вела до оприлюднення плiвок, не пiдходить пiд визначення стратегiчних цiлей Заходу, оскiльки вiн зовсiм не зацiкавлений у дестабiлiзованiй Українi. Втiм, сам факт того, що високi посадовцi України, якi не сприймаються як противники прозахiдного курсу, такi як Секретар РНБОУ Євген Марчук, стверджують, що конфлiкт був iнiцiйований з-за кордону, вказує на те, що в Українi iще побутує радянський менталiтет - вiдмова визнавати вiдповiдальнiсть за внутрiшнi проблеми i, натомiсть, покладання провини на невiдомi зовнiшнi розвiдувальнi центри. Виключення захiдного варiанту, залишає в полi пiдозр лише Росiю та олiгархiчнi угруповання всерединi України. Росiя могла отримати вигоду - i таки отримала - вiд "касетного скандалу", який не лише зашкодив мiжнародному iмiджу України, але й погiршив її вiдносини iз Заходом. Захiдна Європа та органiзацiї, такi, як Європейський Союз, передусiм зацiкавленi в провадженнi реформ в Українi та меншою мiрою зацiкавленi в її геополiтичному розташуваннi, бачать "касетний скандал" як доказ того, що Україна пiд керiвництвом Кучми не грає за "європейськими правилами". В Європi давно вже побутує скептичне ставлення щодо європейського спрямування України, а оприлюдненi записи лише пiдтвердили, що Україна - насправдi не європейська, а євразiйська держава. Представник ЄС офiцiйно повiдомив Тiмотi Гартону Ашу, що Європа закiнчується на польсько-українському кордонi (The New York Review of Books, 17 травня, 2001).

З iншої сторони, Українi дуже пощастило, що на чолi США стоїть республiканець Джордж Буш, який вiддає перевагу геополiтицi, а не реформам. Сполученi Штати, а таким чином, i НАТО тихо забули скандал та протягом лiта вiдновили тiсну спiвпрацю з Україною. Геополiтичне розташування України стане одним з визначальних чинникiв для другої хвилi розширення НАТО, яке планується обговорювати на празькому саммiтi в 2002 роцi. Конгрес США, тим не менш, урiзав допомогу Українi. Втiм, цього року американськi громадськi центри, такi, як Freedom House, звертались по збiльшення фiнансування аби допомогти у розвитку громадянського суспiльства та незалежної преси в Українi.

Найбiльш правдоподiбним поясненням скандалу є версiя про те, що за Мельниченком стояли внутрiшнi опоненти Кучми у складi бiзнес-елiт. Вони не отримали винагороди за фiнансування передвиборчої кампанiї Кучми в 1999, та ще й постраждали унаслiдок боротьби з корупцiєю урядових реформаторiв Ющенка та Тимошенко. i, ймовiрно, вирiшили вiдстояти свою позицiю. Можливiсть для Росiї використати скандал для власної вигоди була дуже привабливою для Путiна, колишнього офiцера КДБ, органiзацiї, що спецiалiзувалася на таких речах, як дезiнформацiя та чорний ПР. Мельниченко, який стверджує, що працював сам, можливо, так нiколи i не дiзнався, хто ж насправдi стояв за ним та манiпулював його дiями.