Вiзит Папи Римського

 

 

Для молодої європейської держави, шлях якої до демократiї всiяний тернами полiтичних протистоянь, будь-яка помiтна подiя державного рiвня стає функцiєю зовнiшньої полiтики. Для України, геополiтичне розташування якої робить країну об'єктом прискiпливої уваги держав-визначникiв мiжнародної полiтики, це означає необхiднiсть зважувати кожний крок. Позицiя на перетинi сфер iнтересiв Заходу i Сходу залишає Українi лише вузький промiжок для маневру, i кожне рiшення наближає її до одного з полюсiв. Вiзит Папи Римського в Україну - подiя iсторична з будь-якої точки зору - показово продемонстрував тенденцiю балансування на межi фолу, втiм, на цей раз Українi вдалося втриматися i навiть вирiвняти свою позицiю на хиткiй линвi мiжнародної полiтики.

 

 

На момент повiдомлення про запланований вiзит Його Святостi Папи Римського iвана Павла II в Україну, мiжнародними спостерiгачами вiдмiчалося пiдвищена iнтенсивнiсть узгодження полiтики України з росiйськими iнтересами. Росiя, направивши до України у якостi посла колишнього голову Газпрому, прозоро натякнула на посилення уваги до економiки України. Криза газових неплатежiв створила сприятливi для Росiї умови для здiйснення економiчного та полiтичного тиску. Справдi, участь росiйського капiталу в приватизацiї українських пiдприємств є досить помiтною; занепокоєння викликає i домовленiсть мiж Україною та Росiєю щодо унiфiкацiї енергетичних систем. Боротися iз посиленням впливу Росiї на економiчному рiвнi стає все важче - пiвнiчний сусiд є найбiльш значимим зовнiшньоторговим партнером, оскiльки економiчнi зв'язки, створенi за Радянського Союзу, продовжують працювати i сьогоднi. Тим обережнiше доводиться провадити полiтичну лiнiю: образити стратегiчного партнера було б занадто ризикованим для України.

 

Втiм, з приїздом Папи з'явилася нагода перевiрити українську незалежнiсть на мiцнiсть.

 

"Досi в Росiї чимало людей не втратили надiю на те, що Україна збережеться хоча б як сателiт Росiї, - стверджує народний депутат України, член Парламентської Асамблеї Ради Європи Василь Костецький, - Досi там не сприймається курс українських церков, зокрема УПЦ Київського Патрiархату i УАПЦ на об'єднання, як i спроба заручитися в цьому питаннi пiдтримкою Вселенського Патрiарха Варфоломiя i. Аналогiчно сталось i з приїздом Папи". Дiйсно, росiйськi православнi iєрархи були категорично проти вiзиту глави Католицької церкви в Україну. Негативно сприймали приїзд Папи до України i деякi високi посадовi особи Росiї.

 

Цю позицiю, не вагаючись, пiдхопили й українськi представники православ'я Московського патрiархату. Патрiарх Алексiй ii неодноразово висловлював незадоволення з приводу вiзиту Папи Римського: мовляв, приїзд Його Святостi в Україну завадить спробам налагодити стосунки мiж Римо-католицькою та Православною церквами i не принесе нi миру, нi стабiлiзацiї стосункiв мiж рiзними конфесiями. Перебуваючи в Бiлорусiї, вiн вiдверто заявив: "Ми не хотiли би покласти край полiпшенню стосункiв, але це може статися через цей вiзит".

 

Лiдер Українського народного руху, народний депутат Юрiй Костенко, коментуючи цю ситуацiю, зазначив: "Дiї та висловлювання iєрархiв УПЦ МП щодо вiзиту Папи Римського до України _рунтуються на середньовiчних пiдходах. Водночас вони (iєрархи) виразно продемонстрували вiруючим та невiруючим українцям справжнiй характер та завдання московської церкви в Українi". Пiдтвердженням вiдвертої полiтичної заангажованостi УПЦ МП, на думку депутата, є й нещодавнi висловлювання Патрiарха УПЦ Алексiя ii щодо необхiдностi приєднання України до Союзу Росiї та Бiлорусiї.

 

Представники лiвих сил полiтичної України пiдтримали ортодоксальну позицiю УПЦ МП. Вони повсякчас намагалися перешкодити цьому приїзду, нав'язуючи громадськостi думки про його шкiдливiсть.

 

Незважаючи на це, iншi православнi конфесiї - УПЦ КП та УАПЦ - вiтали приїзд Папи, розумiючи всю духовну та полiтичну важливiсть цього вiзиту. Тiєї ж позицiї дотримувалися й iншi найбiльшi релiгiйнi громади - протестанти, мусульмани, iудеї. На вiдмiну вiд московської церкви вони не бачили у намiрах Папи iвана Павла ii нiякого прозелiтизму.

 

Офiцiйна Україна, попри всi зовнiшнi та внутрiшнi ускладнення, знайшла шлях згасити конфлiкти та прийняти Папу на гiдному рiвнi. Втiм, i Росiя невдовзi скорегувала свою позицiю. "Не можна не визнати значну роль особи Папи Римського в твореннi сучасної iсторiї, - визнає депутат Костецький, - Тож керiвники Росiї також бажають доєднатися до християнського (i не тiльки) свiту, який вiтав Його Святiсть Папу Римського". Отже, за умов прискiпливої уваги свiту до недоречного i неетичного протистояння, Росiя вирiшила визнати значимiсть вiзиту Папи Римського. Бiльше того, пiсля вiзиту Папи стосунки України та Росiї, на перший погляд, помiтно пожвавiшали. На тлi вiдпускного затишшя в полiтичному життi особливу увагу привернули зустрiчi українського та росiйського президентiв, особливо ж якщо зважити на рекордне число таких зустрiчей за короткий промiжок часу. Спочатку Леонiд Кучма та Володимир Путiн приїхали до Вiтебська, до свого бiлоруського колеги, на фестиваль "Слов'янський базар". А вже через кiлька днiв Президенти зустрiлися в Криму на церемонiї встановлення хреста на соборi Святого Володимира в Херсонесi та святкуваннi дня росiйського Чорноморського флоту в Севастополi. Невдовзi, вже у Сочi, обидва Президенти в рамках саммiту СНД "без краваток" обговорювали "хронiчнi" чи навiть "невилiковнi" проблеми взаємин України та Росiї. Глави домовилися про реструктуризацiю українських боргiв за росiйський газ. Умови нiбито дозволять не "тиснути" на державний бюджет. Передбачено також вiдстрочку першого платежу та мiнiмальнi вiдсотки обслуговування боргу. Втiм окремi аналiтики вважають, що, оскiльки зустрiч мала статус неформальної, то очiкувати на юридичнi та правовi наслiдки домовленостей навряд чи випадає.

 

 

Згадаймо, напередоднi приїзду Папи становище України на мiжнароднiй аренi важко було охарактеризувати як позитивне. За останнi кiлька рокiв поступово втрачалася та прихильнiсть, з якою Європа ставилася до України на початку 90-х. А 2001-й став роком, коли негативне сприйняття України та зниження її привабливостi досягли апогею. До України пред'являли особливо суворi претензiї, на її адресу звучало чимало критики i зауважень. iмiдж України страждав не тiльки через резонанснi кримiнальнi справи, звинувачення в корупцiї, так звану "касетну" справу, а ще й тому, що спрацьовувала сила iнерцiї несприйняття України.

 

Одним з найголовнiших наслiдкiв вiзиту Папи стала можливiсть для Заходу оцiнити Україну безпосередньо, поза контекстом брудних полiтичних справ чи економiчних негараздiв. Вже сама пiдготовка Папи до приїзду в Україну привернула увагу до країни, створивши позитивний фон для вiдновлення спiвпрацi, брак якої був вiдчутним в першому пiврiччi цього року. А виважена дипломатiя України в контекстi суперечностей iз власними лiвими силами та росiйськими iнтересам, надала Заходовi необхiдне пiдтвердження європейської спрямованостi української мiжнародної полiтики.

 

Перша добра звiстка надiйшла з _етеборгу, де на червневому саммiтi ЄС було прийнято рiшення запросити Україну для тiснiшої спiвпрацi. Як зазначив прем'єр-мiнiстр Швецiї Йоран Перссон (на той час Швецiя головувала в ЄС), таке спiвробiтництво (в планi розширення ЄС), дуже важливе для Європи i, вiн сподiвається, для України. Перссон також закликав сусiдiв України - Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунiю - до активiзацiї стосункiв з Україною. i нехай у словах прем'єр-мiнiстра Швецiї небагато конкретики, однак можна чiтко сказати, що процес зближення України та Євросоюзу нарештi розпочався.

 

Про полiпшення стосункiв України та Євросоюзу свiдчила й зустрiч Президента України з Верховним представником Європейського Союзу з зовнiшньої полiтики й безпеки Хав'єром Соланою, на якiй було обговорено ситуацiю в Українi, подальшу спiвпрацю з ЄС, македонське питання. Тодi ж розпочалася пiдготовча робота до вересневого саммiту Україна - ЄС, який вiдбувся в Криму. Пiсля зустрiчi з прем'єр-мiнiстром України Анатолiєм Кiнахом Хав'єр Солана заявив, що ЄС вивчає рiзнi аспекти можливої спiвпрацi з Україною, серед який, наприклад, використання стратегiчної авiацiї в рамках структури європейської безпеки.

 

 

iноземнi засоби масової iнформацiї широко висвiтлювали приїзд Папи до України. Чи не всi наголошували: на Заходi сподiваються, що пiсля вiзиту понтифiка українськi громадяни рiзних вiросповiдань, конфесiй почнуть ставитися толерантнiше один до одного. Американська газета "The New York Times" вiдзначила: незважаючи на всi заперечення представникiв православної церкви (йдеться про УПЦ та УПЦ Московського патрiархату), вiзит Папи до України вiдбувся.

 

iнша американська газета "News of the Day" сповiщала про урочистий прийом Папи Римського українцями та зазначала, що на урочистi меси, якi служив iван Павло ii, збиралися тисячi вiрних, якi бажали одержати благословення понтифiка. Пiдкреслювався той факт, що i у Києвi, i у Львовi Папу слухали представники рiзних конфесiй, що вже свiдчить про певнi змiни в психологiї громадян України.

 

Отож, Америка вiтала приїзд Папи, i не тiльки на рiвнi громадської думки, сконцентрованої у повiдомленнях преси, але й на офiцiйному рiвнi. Саме пiсля вiзиту в Україну Папи Римського можна говорити про потеплiння стосункiв iз США. Свiдченням прохолодного ставлення Вашингтона до Києва був той факт, що впродовж останнiх дев'яти мiсяцiв не планувалося жодного вiзиту українського Президента до Штатiв i навiть зустрiчей на нейтральнiй територiї. Тож навiть короткотермiнове перебування в Києвi радника Президента США з нацiональної безпеки Кондолiзи Райс стало подiєю, помiтною в стосунках стратегiчних партнерiв.

 

Райс дипломатично заявила, що полiтика США щодо України розвиватиметься тiєю мiрою, якою розвиватиметься полiтика української держави. Президент Леонiд Кучма та Кондолiза Райс обговорили питання створення сприятливого iнвестицiйного клiмату в Українi та енергетичнi проблеми. Пiсля зустрiчей з українським керiвництвом Райс визнала, що вiдчула усвiдомлення українськими урядовцями важливостi паралельного втiлення економiчних та полiтичних реформ, забезпечення прозорих та вiльних виборiв, принципiв верховенства права та свободи слова. Втiм, Райс неодноразово повторювала рекомендацiї не тiльки просуватися далi з економiчними реформами, але й забезпечити паралельну економiчну та полiтичну лiбералiзацiю. Вона також зазначала, що Україна мусить сама зробити свiй вибiр. Якщо цей вибiр буде на користь Європи, то США вiзьмуть на себе вiдповiдальнiсть посприяти цьому процесу.

 

Колишнiй мiнiстр закордонних справ України Борис Тарасюк пiсля "круглого столу" з Райс зробив висновок, що в адмiнiстрацiї Буша ще триває процес вироблення моделi вiдносин з Україною i визначив двi характернi тенденцiї полiтики США: скорочення фiнансової допомоги i продовження переговорiв на полiтичному рiвнi.

 

 

Отож, iз приїздом Папи Римського для України почався новий вiдлiк часу. Позитивних змiн вдалося досягти передусiм завдяки правильному вибору у складнiй багатофакторнiй ситуацiї: вибору мiж прогресивними методами сучасної дипломатiї та патрiархальними зв'язками, мiж християнським єднанням та старорежимною нетолерантнiстю.

 

Президент Кучма, вiтаючи Папу на українськiй землi, пiдкреслив, що "нинi ми будуємо державу, яка _рунтується на принципах демократiї, ринкової економiки, плюралiзму думок i переконань, державу, де на першому мiсцi стоїть людина, її життя, невiд'ємнi права та свободи". Й додав, що здiйснити це на руїнах тоталiтарної системи, в суспiльствi, де впродовж семи десятилiть насаджувався войовничий атеїзм, дуже непросто. Непросто буде й зберегти надбання цього моменту. Адже ситуацiйнi змiни у ставленнi свiту до України, зумовленi передусiм християнським всепрощенням, мало що змiнили у внутрiшнiй системi владних вiдносин. Втiм, можна смiливо стверджувати, що iнерцiю, яка сповiльнювала розвиток взаємин iз мiжнародною громадою, значною мiрою нейтралiзовано. Наступний хiд - за Україною.