Версія для друку

Наука i технологiї

Потенцiал та полiтика

Мирослав Когут

Цiннiсть науки i технологiй

Країни Великої Сiмки - Америка, Японiя, Нiмеччина, Великобританiя, iталiя та Канада - виробляють 2/3 свiтової економiчної продукцiї. Їм також належить 85% свiтових iнвестицiй, якi вкладаються у дослiдження та розвиток у сферi науки i технологiй. Америка, Японiя та Нiмеччина були визнаними лiдерами протягом двох останнiх десятирiч, вкладаючи 2,3 - 3% свого ВНП у розвиток науки та технологiй.

iнвестування в науково-технологiчну сферу виправдовує себе. Дослiдження доводять, що майже 50% економiчного зростання завдячує технiчному прогресу. За експертною оцiнкою,  дохiд вiд iнвестицiй в дослiдження, який отримують приватнi фiрми, складає 20 - 30%. Нещодавно представники Бюджетного управлiння при Конгресi Сполучених Штатiв засвiдчили, що дохiд вiд iнвестицiй, отриманий державним сектором, сягає вiд 30% до 80%.

Успiхи української науково-технологiчної сфери є значними, хоча мiжнародна громадськiсть з ними мало ознайомлена. Радянська полiтика контролю та приховування стратегiчної iнформацiї призвела до iзоляцiї української науково-технологiчної сфери вiд свiтової спiльноти, а економiчний спад на початковому етапi формування незалежної держави призвiв до продовження перiоду iзоляцiї.

За словами академiка Ярослава Яцкiва, колишнього першого заступника Мiнiстра освiти та науки, напередоднi розвалу Радянського Союзу, державне фiнансування української науково-технологiчної сфери складало 3% ВНП. iснувало 1350 наукових установ, де працювало 450000 осiб, серед яких 295000 займалися безпосередньо науковими дослiдженнями. Бiльш нiж 31000 людей мали науковий ступiнь доктора наук або кандидата наук. Крiм того, ще 13600 студентiв-аспiрантiв брали участь у науково-дослiднiй дiяльностi. Україна мала на 40% бiльше працiвникiв науково-технологiчної сфери нiж Великобританiя, хоча кiлькiсть населення України була на 20% меншою. Навiть зараз, на десятому роцi незалежностi, незважаючи на те, що Україна виснажена тривалим перехiдним перiодом економiчної трансформацiї, кiлькiсть працiвникiв науково-технологiчної сфери залишається майже такою ж, як i у Великобританiї.

Стабiлiзацiя економiчної ситуацiї за останнi 18 мiсяцiв та кумулятивний ефект пiдтримки iноземних партнерiв дають можливiсть українським науковим досягненням вийти на мiжнародний рiвень. Розумовий потенцiал виявився бiльш стiйким та витривалим, нiж фiзичний - наукова праця не втратила своєї цiнностi.

Джеймс Конант, президент Гарвардського Унiверситету, безперечно, мав рацiю, стверджуючи, що "iснує лише один єдиний спосiб розвитку фундаментальних наук - пошук генiїв, пiдтримання їх усiма наявними ресурсами та надання можливостi працювати незалежно". За Радянської доби українська науково-технологiчна сфера дiйсно обирала найкращих, надавала їм високий соцiальний статус, а також забезпечувала систему винагород та привiлеїв. Багато було здiйснено, аби виконати двi умови, зазначенi Конантом: пошук обдарованих людей та їх пiдтримка. Цi зусилля привернули увагу мiжнародної громадськостi, зумовивши i подальшу зацiкавленiсть свiту українською науково-технологiчною сферою.

В 1991 роцi в України були не лише здiбнi науковцi, але i ядернi електростанцiї, вiйськово-промисловий комплекс, що виробляв ядерну, хiмiчну, можливо, бiологiчну зброю масового знищення та системи запуску; промисловiсть, що виробляла звичайну зброю: танки, бойовi машини та вогнепальну зброю; зрештою, аерокосмiчну промисловiсть iз найбiльшим у свiтi заводом з виготовлення ракетної зброї. Крiм того, Захiд визнавав успiхи української нацiї у математичних науках, в радiоастрономiї декаметрових хвиль, фiзiологiї, клiтиннiй бiологiї, фiзицi низьких температур, матерiалознавствi, бiотехнологiях та електричному зварюваннi.

Ця наукова ресурсна база не могла не зацiкавити свiтову громадськiсть. Захiд швидко звернув увагу на Україну, остерiгаючись розповсюдження ядерної зброї та "перетiкання" українського наукового потенцiалу до полiтично нестабiльних держав та приєднання до терористичних органiзацiй, що могли б призвести до надбання ними ядерної, бiологiчної та хiмiчної зброї.

Збережений потенцiал

Перша серйозна пiдтримка науковцям колишнього Радянського Союзу, зокрема, України, надiйшла вiд Джорджа Сороса та його Мiжнародного Наукового Фонду, який за час свого iснування (1993 - 96 рр.) надав 130 мiльйонiв доларiв на пiдтримку природничих наук. П'ять мiльйонiв доларiв, наданi Соросом Нацiональнiй Науковiй Фундацiї США, уможливили створення Фонду Цивiльних дослiджень США, який продовжує втiлювати програму Мiжнародного Наукового Фонду. НАТО пiдтримала українських дослiдникiв в 1999-2000 рр. бiльш нiж 480 грантами. Європейська програма INTAS профiнансувала близько 1100 українських наукових колективiв у понад 700 проектах протягом 1992-2000 рокiв. iншi європейськi програми також зробили вагомий внесок у роботу українських вчених.

Договiр мiж Америкою, Канадою, Швецiєю та Україною допомiг заснувати Український Центр Науки i Технологiй (УЦНТ), i його вiдкриття у 1995 роцi надало новi можливостi для розвитку науки в Українi. Мiсiя УЦНТ в Українi - пiдтримувати дослiдження та розвиток науки, впровадження мирних напрацювань українських, грузинських та узбекистанських вчених та iнженерiв, якi ранiше були задiянi у розробцi зброї масового знищення та систем запуску, з метою конвертацiї вiйськової сфери у цивiльну промисловiсть, орiєнтовану на ринковi вiдносини. Європейський Союз зайняв мiсце Швецiї у якостi офiцiйного фiнансового партнера, а Японiя тепер забезпечує додаткове фiнансування. Важливо вiдзначити, що Грузинський та Узбекистанський iнститути вирiшили приєднатися до УЦНТ, а не до аналогiчної росiйської органiзацiї, заснованої приблизно в той самий час, Мiжнародного Центру Науки i Технiки. Таджикськi iнститути, що спецiалiзувалися на створеннi бiологiчної зброї, також планують приєднатися до УЦНТ.

Виконавчий директор Лео Овсяцький зауважив, що УЦНТ з 1995 року надав понад 70 мiльйонiв доларiв на пiдтримку 10000 науковцiв у 400 звичайних (iндивiдуальних) та 70 партнерських проектах. Також центр надає гранти для подорожi за кордон для зустрiчi з захiдними партнерами та патентування своїх винаходiв. Центр проводить тренiнги для науковцiв з питань iнтелектуальної власностi та маркетингу, а також пiдтримує проведення значної кiлькостi мiжнародних конференцiй в Українi. Важливим аспектом пiдтримки є впровадження системи грантiв на конкурснiй основi iз застосуванням системи мiжнародної незалежної анонiмної експертної оцiнки, навчання ефективному написанню проектних пропозицiй, використання методiв проектного менеджменту та менеджменту, орiєнтованого на досягнення конкретних результатiв.

Огляд досягнень

Україна ще не може назвати iмен своїх Нобелiвських Лауреатiв - її полiтична iсторiя не сприяла цьому. Але, нагадує Лео Овсяцький, Нобелевський Лауреат 2000 року з фiзики Жорез Алферов привселюдно схвалював якiсть та важливiсть українських наукових дослiджень на конференцiї Королiвського Товариства у жовтнi 2001 року в Лондонi, Великобританiя. Вiн особливо пiдкреслив досягнення української науки у нанофiзицi та наноелектронiцi.

За словами працiвникiв Королiвської Шведської Академiї, яка нагороджує лауреатiв Нобелевської Премiї, розвиток у нанотехнологiї може призвести до винаходу двигунiв, якi працюватимуть на молекулярному рiвнi; клiтинних машин; лiкiв, дiя яких буде спрямована на окремi клiтини; комп'ютерiв, якi працюватимуть, забезпечуючи комунiкацiю та збереження iнформацiї майже на рiвнi можливостей людського мозку; розробки дешевших мiцнiших та легших матерiалiв для застосування у енергетицi та промисловостi, комп'ютерних технологiях та бiотехнологiях.

Українськi науковцi мають усi пiдстави для того, щоб рухатися далi у цьому напрямку. Академiк Антон Наумовець, Науковий Секретар з Фiзики та Астрономiї у Нацiональнiй Академiї Наук України, нещодавно був запрошений викладати до Канадської Королiвської Академiї Наук. Його вiддiлення є осередком дослiджень у фiзицi твердих тiл та має спiльнi проекти з Росiйською Академiєю Наук i нiмецькими спецiалiстами у нанофiзицi та наноелектронiцi. iншi українськi науковцi працюють в лабораторiях Лос Аламоса (США), а також мають спiльнi проекти, пов'язанi з розробкою прискорювача високо-енергетичних часток CERN, яка провадиться за участю європейських вчених.

Лео Овсяцький iз УЦНТ також зауважує, що експертнi оцiнки, якi проводяться науковцями з Науково-дослiдних лабораторiях Америки, спецiалiстами з Канади та Європи, постiйно засвiдчують високий рiвень наукових та технiчних напрацювань, представлених в українських наукових пропозицiях. Вiн згадує спiвробiтництво Orbital Limited з iнститутом фiзики та iнженерiї низьких температур у розвитку та впровадженнi на ринку нової системи транспортування у морозильних установках пiд назвою Еко-Фрiдж, можливостi якої є значно кращими вiд вiдповiдних захiдних установок.

Україна може також пишатися досягненнями Сiкорського та Антонова, гiгантiв в областi розробки лiтальних апаратiв з обертальним та фiксованим крилом, хоча їх обох часто вважають за росiян. Втiм, iм'я Антонова на мiжнародному рiвнi вживається значно рiдше, нiж Airbus або Boeing, i, вiдповiдно, кiлькiсть замовлень захiдних країн на українськi лiтаки є меншою.

iнший гiгант, українська космiчна програма досягла успiху в результатi спiвпрацi з проектом Sea Launch у запуску Днiпровських ракетоносiїв, хоча присутнiсть українського тризубця не була надто помiтною. Майбутнi успiхи, ймовiрно, привернуть бiльше уваги власне до української сторони. Останнi повiдомлення засвiдчують, що третя українська космiчна програма обмежиться розробками на нацiональному рiвнi та буде присвячена конструюванню нового ракетоносiя, штучного супутника для дистанцiйного зондування i, можливо, побудовi комунiкацiйного супутника. Репутацiя української космiчної промисловостi достатньо мiцна, щоб зацiкавити спецiалiстiв NASA (Американського космiчного агентства), якi працюють з КБ Пiвденне, а також декiлькома українськими iнститутами у проектах з космiчних дослiджень пiд егiдою УЦНТ.

iншi приклади досягнень у промисловiй дiяльностi посилюють мiжнародну довiру до України в галузi науки i технiки. На початку 1999 року уряд Сполучених Штатiв класифiкував Україну як країну високого ризику, в контекстi проблеми комп'ютерного лiточислення (Y2K) та стану української комп'ютерної системи напередоднi 2000 року. УЦНТ пiдтримав проект виходу з кризової ситуацiї, котрий протягом 9 мiсяцiв органiзував групу з 300 українських спецiалiстiв, якi на п'яти атомних станцiях визначили 31 критично-важливi комп'ютернi системи, якi мали серйознi вади; розробили i впровадили корективи, що вiдповiдали вимогам Мiжнародної Агенцiї Атомної Енергiї. Крiм того, було iдентифiковано ще 38 систем, якi потребували удосконалення. Загальна вартiсть дорiвнювала 3-ьом вiдсоткам вiдповiдних бюджетiв для здiйснення тiєї ж роботи на ядерних станцiях Сполучених Штатiв. Робота була виконана за чверть вiдведеного часу. Майстернiсть i вiдповiдальнiсть українських вчених говорять самi за себе.

Завод Лусент Технолоджiс в Чернiговi виробляє високоякiснi комунiкацiйнi перемикачi як для експорту, так i для українського ринку. Якiсть продукцiї значно перевищує мiжнароднi вимоги корпорацiї Лусент щодо якостi. Ганс ван дер Куйї, виконавчий директор компанiї Лусент Україна, вбачає запоруку успiху у двох факторах: по-перше, високоосвiчений український персонал може визначити i вирiшити проблему, а, по-друге, у працiвникiв достатньо професiйної гiдностi для прагнення вiдповiдати найвищим стандартам.

Важливi винаходи робляться не тому, що окремий вчений прагне зробити якесь вiдкриття. Вони просто трапляються. Минає вiд п'яти до п'ятнадцяти рокiв, доки для винаходу буде знайдено спосiб застосування, i вiн з'явиться на ринку. Доктор наук Орест iвасишин, який працює в київському iнститутi фiзики металiв iм. Курдюмова, має далекосяжнi плани щодо розробки сполук титану, на який багатi надра України, металу, з якого можна виробляти сплави надвисокої мiцностi для широкого застосування в промисловостi. Нова технологiя виготовлення сплавiв надвисокої мiцностi здавалася примарною перспективою, а вже вiдомi методи були занадто дорогими. Дослiдники титану хотiли б використовувати до п'ятиста грам титану при виготовленi кожного автомобiля. Зараз така можливiсть стає все реальнiшою. Доктор iвасишин вiдкрив принципи виготовлення надмiцного сплаву титану, якi дозволяють зменшити собiвартiсть при тому ж рiвнi мiцностi. УЦНТ надав iванишину грант для отримання патенту у Сполучених Штатах, а ТiМЕТ, свiтовий лiдер у галузi титанових технологiй, є його партером у подальших дослiдженнях та маркетингу розробок.

Доктор iнеса Большакова з лабораторiї Магнiтних сенсорiв Львiвського Державного Полiтехнiчного Унiверситету - фiзик iз спецiалiзацiєю в галузi мiкросенсорних приладiв i магнiтного вимiрювання. Вона розробила мiкросенсори для пристроїв магнiтного вимiрювання та систем, що працюють в умовах високої радiацiї. Потенцiйний спектр використання цих приладiв - вiд високо-енергетичних прискорювачiв часток, що застосовуються в експериментах, присвячених вивченню самої природи речовини, аж до магнiтних контрольних систем для орбiтальних космiчних кораблiв, контрольних систем у силових приладах на електростанцiях, в тому числi й в атомних електростанцiях. Дослiдниця має потенцiйного американського партнера i вивчає ринковi можливостi для продажу своїх винаходiв.

Доктор Микола Кiрюхiн з Харкова створив власну фiрму Плазмед, що спецiалiзується на медичному та iнших видах обладнання. Дiяльнiсть фiрми засновується на його власних винаходах i розробленiй автоматичнiй системi контролю для плазменно-вакуумного ущiльнення iнструментiв i покриття деталей та обладнання алмазною плiвкою для запобiгання корозiї. Вiн виходить на ринок.

 Полiтика у науково-технологiчнiй сферi

Десятирiчний перехiдний перiод поглинув увагу та енергiю уряду та законодавцiв. Українiзацiя науково-технологiчної сфери, долання зовнiшнiх перепон i налагодження контактiв iз свiтовою науковою спiльнотою вiдвернули увагу вiд полiтики в галузi науки. Сiм реорганiзацiй урядового управлiння наукою i технiкою лише ускладнили ситуацiю. Ширший юридичний, фiнансових та економiчний контекст функцiонування сфери науки i технiки дуже повiльно змiнювався у напрямку реальних реформ.

Тим не менше, прогрес вiдбувся. Було прийнято основний закон про науку i технiку. Новi закони забезпечили збiльшення пенсiй науковцям, додаткове фiнансування галузi, звiльнили вiд податкiв американськi дослiдницькi гранти, створили фонд для щорiчного нагородження провiдних молодих вчених. Три технологiчнi парки було створено аби зменшити розрив мiж науковими дослiдами та впровадженням нових напрацювань на ринок. Були налагодженi офiцiйнi зв'язки з багатьма країнами, Європейським Союзом та його агенцiями.

Деякi мiжурядовi iнiцiативи так i не були втiленi, i вартi того, щоб повернутися до їх обговорення. Програма прогнозування розвитку технологiй є однiєю з них. У 1997 роцi за пiдтримки Британської Ради Київ вiдвiдала поважна делегацiя Парламенту Великобританiї, на чолi з головою Спецiального комiтету з науки та технологiй палати лордiв, до якої також входив голова Спецiального комiтету з науки та технологiй палати громад. Гостi провели спiльне Парламентське слухання у Верховнiй Радi, де було представлено концепцiю програми Прогнозування розвитку технологiй в Українi, i отримали згоду на виконання цiєї програми урядом. На жаль, час було обрано неправильно, i далi усної домовленостi проект не просунувся, хоча концепцiя залишається стратегiчно важливою для формування нацiональних прiоритетiв i цiнною для здатностi держави виробляти власну полiтику в науково-технологiчнiй сферi.

У зверненнi до Парламенту в 2001 роцi Президент проголосив, що державна полiтика в сферi науки повинна допомагати реструктурувати українську промисловiсть, розробити iнновацiйнi моделi для економiчного зростання i змiцнити позицiї України як високотехнiчної держави. Мiнiстерство освiти i науки визначило шiсть нацiональних прiоритетiв: (1) проведення базових дослiджень для пiдтримки нацiонального розвитку, (2) покращити здоров'я нацiї, (3) розробити i впровадити в життя комплекс заходiв по захисту навколишнього середовища, (4) розгорнутий iнформацiйний розвиток суспiльства, (5) розробити i впровадити комплекс заходiв з енергозберiгання i (6) пiдтримка конкурентоспроможностi вiтчизняної економiки.

Нацiональнi прiоритети є доволi амбiцiйними. Вони спрямовують полiтику у галузi науки та технiки на розробку системи захисту iнтелектуальної власностi. Закликають до розвитку нових технологiй для медичної дiагностики та запобiгання захворюванням, медичного обладнання та медикаментiв. Вони вимагають створення нового поколiння комп'ютерiв, пiдтримку розвитку вiтчизняної iнформацiйної iнфраструктури, розробки нових iнформацiйних ресурсiв, дослiдження для створення нових перспективних iнформацiйних технологiй. Вони передбачають розробку нових матерiалiв, нових бiотехнологiй i технологiй виробництва, транспортування, зв'язку, електронiки i агроiндустрiї.

Амбiтнiсть цих прiоритетiв вiдображає мiцну вiру в потенцiал України у сферi науки i технiки. Якщо цей перелiк - бiльше нiж одна з багатьох декларацiй "з верху", то має сенс розглянути i iншi стратегiчнi питання.

Варто нагадати пораду Джеймса Б. Конанта - вiдбирати найобдарованiших, пiдтримувати їх усiма наявними ресурсами та надавати їм можливiсть працювати незалежно. Полiтика в сферi науки потрiбна для залучення талановитої молодi i збереження якнайвищого рiвня наукової працi. Залучення молодi є особливо важливим з огляду на збiльшення середнього вiку українських вчених. Вихiд на найвищих рiвень наукового розвитку можливий лише за умови широкого використання системи незалежної анонiмної експертної оцiнки, особливо, мiжнародної. Пiдтримка найбiльш обдарованих вимагає полiтики, яка гарантує технiчнi ресурси, потрiбнi для дослiджень, та покращення соцiального статусу вчених та умов їхньої працi.

Можливiсть працювати незалежно є фундаментальною складовою повноцiнного наукового пошуку. Держава має право спрямовувати полiтику в сферi науки i технiки на вирiшення актуальних проблем i вимагати вiд науковцiв нести вiдповiдальнiсть за використанi грошi з бюджету. Втiм, слiд сформулювати спорiдненi стратегiчнi питання. Яким чином повинна бути органiзована сфера науки i технiки задля кращого розвитку та вiдкриттiв, i хто буде визначати схему її органiзацiїi Чи є монолiтна структура Нацiональної Академiї Наук України найкращою органiзацiйною схемою для впевненого входу в ХХi столiттяi Чи потрiбна органiзацiйна рацiоналiзацiя численних наукових установi Чи є наявна модель дослiдження, здебiльшого вiдокремлена вiд унiверситетського навчання, адекватною для майбутньогоi Яку роль вiдiграватиме приватний сектор в сферi науки i технiки та її фiнансуваннii Яка податкова полiтика необхiдна для стимулювання розвитку цiєї галузii Що потрiбно для встановлення етичних i культурних норм у науково-технологiчнiй сферi, якi вiдповiдали б вимогам епохиi Як можна покращити iмiдж України в цiй сферii У якому напрямку рухається розвиток науки та технологiй, i яку роль слiд, зважаючи на обмеженi ресурси,  взяти на себе Українi, щоб зробити свiй внесокi Якими повиннi бути нацiональнi прiоритетиi Цi та iншi питання повиннi бути поставленi i вирiшенi українськими законодавцями та посадовцями.

Тим не менше, Українi має майбутнє в сферi науки i технiки. Використання наявного наукового потенцiалу вимагатиме полiтичної волi, впевненого керiвництва, вiдкритостi до розвитку науково-технологiчної полiтики Європейського Союзу i Пiвнiчної Америки, i "найталановитiших українцiв, яким буде надано усiляку пiдтримку i можливiсть для незалежної роботи".

Настала нова ера. Українська науково-технологiчна сфера разом з новими i старими, перевiреними друзями, пережила виснажливий перехiдний перiод. Вона отримала право на подальший розвиток, але для цього їй слiд вийти з режиму виживання. Потрiбно сформулювати намiри, бачення i полiтику для успiху - i лише таким чином принести користь Українi i свiту.