Версія для друку

Мiсто в об'єктивi

ЛУЦЬК

ВОЛИНСЬКА ТВЕРДИНЯ

Разом зi Львовом та Ужгородом Луцьк складає захiдну прикордонну смугу України. Розташований на iсторичному торгiвельному шляху зi Сходу на Захiд, Луцьк став точкою перетину не лише торгових iнтересiв, але й культурних, полiтичних та iсторичних впливiв. На вiдмiну вiд центральних регiонiв країни, Луцьк побував пiд владою кiлькох європейських держав, та нинi, пiсля столiть культурних конфлiктiв, на Волинi нарештi досягнуто рiвноваги. Власне, Луцьк цiкавий тим, що, хоча мiсто є захiдним "прикордонником" держави, його мешканцi знайшли ту точку балансу, де урiвноважуються схiднi й захiднi "нацiональнi особливостi".

Луцьк має досить поважний вiк: його було засновано у VII-VIII столiттi на мiсцi поселення слов'янського племенi Лучан. За однiєю з версiй його назва походить вiд географiчного розташування - на вигинi ("луцi") рiки Стир. Перша офiцiйна згадка про мiсто Лучеськ або Луцьк як фортецi Київської держави в iпатiївському лiтописi датується 1085 р.; Володимир Великий, за свiдченням польського iсторика Длугоша, заклав тут замок у 1000 р. Власне наявнiсть фортецi надала мiсту стратегiчного значення: з середини Хii столiття Луцьк стає центром удiльного князiвства, а в часи Галицько-Волинської держави виступає одним з її адмiнiстративних та економiчних центрiв. У Литовську добу (XIV - XV cт.) Луцьк був фактично другою столицею Литви пiсля Вiльно, резиденцiєю князя Любарта Гедимiновича i його наступникiв. Саме Князь Любарт засновує в Луцьку замок, який частково зберiгся до наших днiв i, усвiдомлюючи загрозу з боку Польщi, укрiплює i розбудовує мiсто. У 1387 роцi, за умовами польсько-литовської унiї, Луцьк вiдходить до князя Вiтовта, вiдомого як реформатор: вiн запрошує до Луцька євреїв, караїмiв i татар та надає їм широкi права, але в той же час переносить до Луцька католицьку єпископську кафедру.

Щоправда, Вiтовт захищає i права мiсцевого православного населення. В 1432 вiн здобуває для Луцька Магдебурзьке право. Однак Луцьку довелося кiлька разiв вiдстоювати своє право на самоврядування: у 1431 - пiд час спроби Волинi дiстати незалежнiсть вiд Польщi, i на межi XIV i XV столiть, коли мiсто потерпало вiд татарських набiгiв.

Пiсля Люблiнської унiї 1569 р. Луцьк бiльш як на два столiття стає центром Волинського воєводства Польщi. Польське панування, хоча й позначилося позитивно на добробутi мiста, стало причиною частих протистоянь мiж релiгiйними конфесiями.

В часи Визвольної вiйни мiсто по черзi захоплювали як повстанцi, так i польськi вiйська. iii-й подiл Польщi врештi-решт возз'єднує захiдну Волинь з рештою українських земель i тим самим поповнює володiння Росiйської iмперiї. У Росiйськiй iмперiї Луцьк перебував з 1795 до 1917 р. як повiтове мiсто Волинської губернiї. У 1918 р. у мiстi утверджується українська влада, яка, щоправда, вже у 1919 змушена була залишити мiсто полякам. Ризький договiр 1921 р. офiцiйно передає Волинськi землi Польщi.

У 1939 роцi, за умовами пакту Молотова-Рiбентропа, Луцьк переходить пiд владу радянської держави, стаючи адмiнiстративним центром Волинської областi. Пiсля звiльнення Луцька вiд нiмецької окупацiї у 1944 починається новiтнiй перiод iсторiї Луцька. Вiдповiдно до всесоюзних програм iндустрiалiзацiї, у мiстi налагоджуються масовi промисловi виробництва, i Луцьк стає промисловим осередком. Цей статус зберiгається за ним i донинi.

Сьогоднi Луцьк - одне з найбiльших мiст Захiдної України. Чисельнiсть його населення складає 216 900 осiб. При цьому досить сприятливою для розвитку мiста є вiкова структура населення - 63,1% лучан належить до працездатного вiку.

За словами Святослава Кравчука, першого заступника мiського голови, у мiстi 135 тис. працездатного населення, i близько 4,5% безробiття - один з найнижчих показникiв в Українi. Звичайно, iснує ще й приховане безробiття, яке важко вiдстежити офiцiйними шляхами.

За офiцiйною iнформацiєю мерiї Луцька, в мiстi працює 55 промислових пiдприємств рiзної потужностi, розвивається будiвельна та переробна iндустрiя. Забезпечують лучан роботою Луцький Пiдшипниковий завод, Кондитерська фабрика, Приладобудiвний завод, Пластмасовий завод (частину акцiй якого викупила словацька фiрма Хелмосвiт); працює також автозавод, що виробляє ВАЗи та ЛУАЗи (його акцiї викупило ВАТ "Укрiнвест"). Значну роль в економiцi мiста вiдiграють iнвестицiї, зокрема iноземнi. За даними мерiї, станом на 1 лютого 2001 року, загальний обсяг прямих iноземних iнвестицiй склав 49 млн. доларiв США, з них у розвиток пiдприємств Луцька надiйшло 84,5% цiєї суми. Одними з найбiльших iнвесторiв в економiку Луцька стали Швецiя та Швейцарiя; загалом iнвестицiї надходять iз 18-ти країн свiту.

У мiстi функцiонує 44 заклади освiти рiзних форм акредитацiї та навчання, серед них 2 державнi унiверситети та кiлька приватних закладiв вищої освiти. В освiтнiй сферi загалом задiяно близько 2500 працiвникiв, а вiдвiдують освiтнi заклади в Луцьку майже 57 тис. учнiв та студентiв.

Мер Луцька Антон Кривицький обраний на цю посаду вже втретє. У принципi, це свiдчить про те, що лучани задоволенi його пiдходом до господарювання. Задоволенi вiдносно низьким рiвнем безробiття, власним рiвнем доходу (середня зарплата складає 272 грн.), роботою по благоустрою мiста (нещодавно Луцьк перемiг на конкурсi з благоустрою серед мiст своєї категорiї). Вiдомий пан Кривицький ще й своїми законодавчими iнiцiативами: Луцьк став одним з перших мiст, якому було органiзовано мунiципальну дружину, запроваджено земельнi аукцiони та введено положення про акцизнi марки на спирто-горiлчанi вироби.

Втiм, не виключено, що така вiрнiсть громадян своєму меру частково є наслiдком його вмiлої полiтичної стратегiї. Хоча пан Кривицький є членом Полiтради СДПУ(о), в його полiтичнiй бiографiї є i балотування до Верховної Ради за партiйним списком ПРП. Однак, схоже, партiйна належнiсть мiського голови мало вплинула на результати парламентських виборiв - СДПУ (о) набрала в областi 2,31%. Загалом, картина результатiв голосування виглядає таким чином:

За оцiнкою Олександра Мартинюка, заступника керiвника обласного штабу "НУ" у Волинськiй областi, виборцi в основному подiлялись на чотири категорiї: тi, котрi обрали блоки "Наша Україна" i блок Юлiї Тимошенко; звичний, хоч i значно менший порiвняно з попереднiми виборами електорат КПУ (в 1998 за комунiстiв проголосувало 9,21% виборцiв); громадяни, що пiдтримали партiю О.Мороза, та тi, хто обрав "партiю влади", блок "ЗаЄдУ". iнших альтернатив практично не було. Справдi, якщо додати тих виборцiв, котрi пiдтримали iншi партiї, або ж не пiдтримали нiкого, то ця цифра складе близько 12%. Варто зазначити, що показник виборчої активностi на Волинi значно вищий за загальнодержавний - 81,8%.

В одномандатному окрузi також обрано представника "НУ", Володимира Бондара, який набрав 51,33% голосiв. Втiм, слiд вiдзначити, що у цьому окрузi блок "НУ" та осередки УНР i НРУ дiяли окремо. Як оповiв пан Мартинюк, керiвники мiсцевих осередкiв не пiдписали угоду про створення блоку на мiсцевi вибори. Керiвники обох округiв балотувались самовисуванням по Луцькому мажоритарному округу i конкурували з єдиним узгодженим кандидатом вiд "НУ".

Що ж до виборiв до мiської ради, то з 43 депутатiв обрано 8 представникiв "НУ", i 4 депутати вiд УНР. "ЗаЄдУ" не висував узгоджених кандидатiв, пiдтримуючи тих, котрi мали бiльшi шанси на перемогу. Серед таких "прохiдних" кандидатiв виявилися представники тих сфер дiяльностi, якi перебувають у безпосередньому контактi з життям городян - лiкарi (їх обрано 17), представники комунального господарства, освiти. Намагалися пройти до мiсцевих органiв влади i представники бiзнесу, але спроба ця не принесла їм перемоги.

Отож, принаймнi у зрiзi полiтичних уподобань, Луцьк - повнокровний представник українського Заходу. Це вiдчувається i у настроях лучан, котрi звикли жити поблизу кордонiв з Польщею та Бiлоруссю (прикладом такої транскордонної спiвпрацi може служити польсько-українське об'єднання Єврорегiон "Буг"), i в архiтектурному обличчi мiста: у старiй частинi Луцька можна знайти свiдчення польсько-литовської культурної спадщини - величнi будiвлi часiв середньовiччя та ренесансу. Сучасне культурне життя також має мiжнародну орiєнтацiю: в Луцьку проходять мiжнароднi фольклорнi фестивалi, такi як "Полiське лiто з фольклором" та "Рiздвяна мiстерiя".

Таким чином, хоча Луцьк подiляє економiчнi та полiтичнi тенденцiї i турботи Великої України, вiдчувається, що розвиток мiста має визначений європейський напрямок. Луцьк зробив свiй вибiр, зумовлений як пам'яттю поколiнь, так i прагматикою економiчної доцiльностi, i, слiд сподiватися, столиця Волинi, попри всi негаразди, стане одним з визначних європейських культурних та дiлових осередкiв.