Версія для друку

Парламентський oгляд

ПЕРСПЕКТИВИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНi У КОНТЕКСТi ПОЛiТИЧНОЇ КОНФiГУРАЦiЇ НОВООБРАНОГО ПАРЛАМЕНТУ

Ще задовго до виборчої кампанiї виникла iдея скоригувати полiтичну роль Парламенту, надавши йому нових функцiй i повноважень, водночас посиливши вiдповiдальнiсть Парламенту за стан справ у державi.

У Європi та свiтi прикладiв для наслiдування чимало. Отже, Парламент зразка 2002-го року має утворити стабiльну парламентську бiльшiсть, яка взяла би на себе клопiт сформувати уряд i, вiдповiдно, взяла б на себе солiдарну вiдповiдальнiсть з урядом за стан справ у державi. Домiнантою багатьох виборчих програм i численних декларацiй була саме ця iдея. Втiм, ця iдея виявилася далекою вiд реалiзацiї. 

Пiсля 31 березня азарт полiтичної боротьби не пригас - "влада намагається, там де це можливо, "переграти" результати виборiв. Про це говорили полiтологи, про це ж заявляли лiдери полiтичних блокiв. То на чому ж тримається сьогоднi оптимiзм української нацiонал-демократiїi Вибори-2002 виявили тенденцiю до полiтичного самовизначення населення. У багатьох випадках технологiї, розрахованi на iндиферентного виборця, не спрацювали. i це вселяє надiї. На перспективу.

А поки що провладна фракцiя "Єдина Україна" розiграла свiй пакет керiвної трiйки Парламенту. 28 травня 226-ма голосами спiкером було обрано Володимира Литвина, його першим заступником Геннадiя Васiльєва (обидва - з фракцiї "Єдина Україна"), заступником - Олександра Зiнченка (СДПУ(о)). Лiдер "Нашої України" Вiктор Ющенко заявив з цього приводу, що "демократiя в українському парламентi отримала поразку - влада переграла результати виборiв на свою користь, чим порушила той баланс полiтичних сил, який вiдповiдав би волевиявленню українського виборця." 

Передiсторiя цiєї неоднозначно оцiнюваної в полiтичних колах подiї, можливо, дасть розумiння того, що сталось.

Суб'єкти полiтичних змагань за новий парламент. Амбiцiї i можливостi

iз тридцяти трьох суб'єктiв виборчого процесу прохiдний бар'єр подолали лише шiсть: блок Вiктора Ющенка "Наша Україна", КПУ, блок "За єдину Україну", блок Юлiї Тимошенко, СПУ та СДПУ(о).

Жоден iз суб'єктiв (див. статистику) не набрав бiльшостi (226 мандатiв). Не впливає на цю обставину i задекларований розподiл мажоритарникiв-самовисуванцiв мiж фракцiями. Отже, насьогоднi стабiльна парламентська бiльшiсть може бути лише коалiцiйною. Неважко помiтити, що таку бiльшiсть могли би утворити такi блоки як "Наша Україна" (118 задекларованих депутатiв) та "За єдину Україну"(178 задекларованих депутатiв). Та спочатку розглянемо можливостi кожного блоку за обставин, якщо цi блоки творитимуть коалiцiю не разом.

Блок Вiктора Ющенка "НУ", отримавши полiтичну перемогу на виборах, цiлком природно, мiг би взяти на себе формування бiльшостi. Потенцiйними союзниками "НУ" могли би бути блок Юлiї Тимошенко та СПУ (незважаючи на iдеологiчнi розбiжностi з соцiалiстами). Єднання "нашоукраїнцiв" з соцiал-демократами об'єднаними вважається малоймовiрним з багатьох причин. Зокрема, аналiз висловлювань лiдерiв цих полiтичних сил наводить саме на таку думку.

Однак блоки Вiктора Ющенка, Юлiї Тимошенко та СПУ недостатньо чисельнi, щоб утворити бiльшiсть. Долучити достатню кiлькiсть мажоритарникiв-самовисуванцiв майже неможливо (принаймнi найближчим часом). Блок "За ЄдУ" (без "НУ") може розраховувати на пiдтримку об'єднаних соцiал-демократiв. Представникiв цих полiтичних сил (5+1=6 партiй) хоч i не назвеш близькими iдейно, вони є близькими за принципами полiтичного функцiонування. Але ж "За ЄдУ"+ СДПУ(о) - це теж не бiльшiсть. Дехто з аналiтикiв допускає, що за нових обставин владний блок можуть пiдтримати комунiсти. i хоч спочатку варiант оцiнювався як малоймовiрний, деякi висловлювання Президента Кучми вказують на те, що на вул. Банковiй варiант розцiнюють як цiлком реальний. iмовiрним видається також входження в альянс "За ЄдУ" + СДПУ(о) частини депутатiв з "НУ" пiсля можливого розколу. Пiдставою для очiкування розколу є полiтична, та й iдеологiчна, неоднорiднiсть цього блоку.

Отже, зi всього сказаного випливає, що блок "За ЄдУ" за пiдтримки Президента є дещо самодостатнiшим нiж блок "НУ", адже за певних "зовнiшнiх" обставин i за внутрiшньої одностайностi мiг би утворити бiльшiсть. До речi, в "монолiт" блоку "За єдину Україну" як партiйної структури багато хто не вiрить. Вiдомий полiтолог Олександр Дергачов вважає, що блок, у якостi однiєї парламентської фракцiї, не протримається i шести мiсяцiв. Дехто з полiтикiв прогнозує ще менше: 2 мiсяцi.

Деякi попереднi висновки :

- Формування стабiльної опозицiйної парламентської бiльшостi на першому етапi внутрiшньо парламентських змагань не є вiрогiдним.

- Розбiжнiсть концептуальних засад блокiв "За ЄдУ" i "НУ" є такими, що компромiсу досягти досить важко, а тому для про-владного блоку є прийнятнiшим творити парламентську бiльшiсть без "НУ". В разi успiху це буде про-владна бiльшiсть.

- Участь "Нашої України" у про-владнiй ПБ без певних гарантiй для "НУ" може мати своїм наслiдком нестiйкий баланс взаємних претензiй, а то й втрату "Нашою Україною" полiтичної самостiйностi.

Як найiмовiрнiшi варiанти формування парламентської бiльшостi аналiтики називають такi:

а) "За ЄдУ"+ "НУ" (участь iнших фракцiй у такому альянсi є важливою хiба що для цих та iнших фракцiй при розподiлi портфелiв)
б) "За ЄдУ" + СДПУ(о) + КПУ
в) "За ЄдУ" + СДПУ(о) + мажоритарники
г) "НУ" + "ЮТ" + мажоритарники (+ СПУ);

Тут, однак, слiд зауважити, що, переживши ейфорiю декларацiй, деякi полiтики засумнiвались, що ВР четвертого скликання зможе сформувати стабiльну парламентську бiльшiсть. Цiлком закономiрно виникли i сумнiви, чи потрiбна вона взагалi. Сказати б точнiше, актуалiзувалось питання "яка парламентська бiльшiсть потрiбна українському парламенту"i За обставин, що вже склалися, постановка питання видається умоглядною - проблема припiзнилась до власної презентацiї.

Щоправда, проблема функцiонування однiєї потужної парламентської фракцiї має ще й iнший бiк i стосується вже тактики полiтичних суб'єктiв Парламенту.

Проаналiзуємо можливостi утворення стабiльної парламентської бiльшостi блоками "За єдину Україну" та "Наша Україна". Якщо до такої можливостi пiдiйти формально, це був би найоптимальнiший варiант, оскiльки цi фракцiї разом забезпечують навiть Конституцiйну бiльшiсть.

Проблему формування цими блоками стабiльної бiльшостi можна краще зрозумiти з аналiзу концептуальних засад обох блокiв.

 З чим прийшли цi блоки до Парламенту i

 "Наша Україна": змiнити систему влади, створити новий уряд, реалiзувати розроблену Ющенком i його кабiнетом програму дiяльностi уряду, оновити кадрову елiту в регiонах у вiдповiдностi до результатiв голосування по загальнодержавному багатомандатному округу.

"За єдину Україну": зберегти чинну систему влади в цiлому i уряд зокрема; внести змiни до Конституцiї України за результатами референдуму.

Такi суперечливi прагнення якраз i роз'єднують цi блоки. Спiльним є задеклароване прагнення скоригувати законодавство (Конституцiю України) таким чином, щоб уряд формувався парламентською бiльшiстю, яка б разом з урядом взяла на себе вiдповiдальнiсть за стан економiки, та й взагалi, за стан справ у державi. Таку позицiю неодноразово декларував i Президент Кучма. Факт дуже важливий, адже, за Конституцiєю, право формувати уряд належить йому. Отже, до внесення змiн до Основного Закону без згоди Президента нiкого замiнити в урядi неможливо. Для внесення вiдповiдних змiн до Конституцiї теж потрiбна його згода. (Законопроект стає законом лише пiсля пiдписання його Президентом).

Виходячи з цих реалiй, блок "НУ" i запропонував як одну з умов формування парламентської бiльшостi, пiдписати тристороннiй договiр мiж Парламентською бiльшiстю, Кабiнет ом мiнiстрiв та Президентом.

 Пропозицiя Вiктора Ющенка полягала в тому, щоб кадровi призначення розглядати "широким пакетом" - домовитись вiдразу i про керiвну трiйку i про голiв Комiтетiв ВР. iдею не пiдтримала фракцiя "Єдина Україна". Потiм була пропозицiя Вiктора Ющенка до лiдерiв фракцiй i Президента внести до запропонованого договору питання про Кабiнет Мiнiстрiв та прiоритетне право "Нашої України" на його формування. Ця iдея також не знайшла пiдтримки анi у Президента, анi у блоку "За ЄдУ".
 
 Парламент-2002. Поразка чи подальший розвиток демократiї i

Вiдповiдь на це запитання можна отримати з аналiзу мотивiв, якi лягли в основу  при структуруваннi Парламенту. Так, директор iнституту полiтики (до речi, депутат ВР за списками "Нашої України") Микола Томенко бачить 4 можливi пiдходи до формування парламентської бiльшостi.

1. Полiтична парламентська бiльшiсть, формується на пiдставi пiдтримки або НЕ-пiдтримки нинi чинного Президента.

2. iдеологiчна (за термiнологiєю Томенка) парламентська бiльшiсть, абстрагуючись вiд особливостей полiтичного моменту, формується на принципах державницької позицiї, ринкової економiки та європейського вибору розвитку.

3. Парламентська бiльшiсть за персонiфiкованим принципом формування, тобто бiльшiсть формується "пiд" Голову ВР i Прем'єра.

4. Функцiональна парламентська бiльшiсть, формується "пiд" забезпечення основної функцiї парламентської бiльшостi як такої - сформувати уряд i взяти разом з ним вiдповiдальнiсть за стан справ у державi. Схема передбачає зростання ролi i парламенту, i уряду.

Цi чотири принципи окреслюють i поле полiтичної боротьби при структуруваннi парламенту, i подальшу його долю, його полiтичнi намiри i полiтичнi потенцiї.

Слiд мати на увазi, що Томенко дав варiанти, так би мовити, у чистому виглядi, в iдеалi. Цiлком вiрогiдно, що в чистому виглядi жодна схема може так i не реалiзуватись. Сам полiтолог покладає надiї на четвертий варiант.

Бажання реалiзувати саме такий варiант декларували i "заєдисти", i "нашоукраїнцi", i Президент. Щоправда, десь на момент оприлюднення офiцiйних даних результатiв виборiв у висловлюваннях Президента Кучми з'явились нотки застереження: чи доцiльно формувати коалiцiйний уряд до внесення змiн до Конституцiї i Саме на цей момент з'ясувались iстотнi можливостi "заєдистiв" поповнити свої лави мажоритарниками-самовисуванцями. Влада зрозумiла свiй шанс утворити бiльшiсть без "НУ", якщо альянс "За ЄдУ" i СДПУ(о) поповнять або комунiсти, або тi <нашоукраїнцi>, яких влада перетягне на свiй бiк.

Отже, вибори закiнчились - боротьба триває. Як зауважив якось полiтолог Олександр Дергачов: "Не можна вважати себе переможцем за результатами виборiв. Переможець той, хто зумiв скористатись цими результатами".

Поєдинок за мажоритарникiв, схоже, виграла влада. Втiм, всi розумiють, що головнi баталiї ще попереду. А це - президентськi вибори 2004 року. Тож, деякi аналiтики вважають, що з огляду на цю обставину Вiктору Ющенку немає сенсу йти на компромiси, оскiльки видається нереальним, щоби влада надала йому можливiсть реалiзувати свою програму. Навiть за умови призначення його прем'єром. То чи не краще було б, якби вiн i не шукав можливостi компромiсних поступок владi, а очолив опозицiюi

Сам Вiктор Ющенко в опозицiю не поспiшав, вважаючи, що ще не вичерпав усiх можливостей домовитись. Домовлятись з владою вiн вважав за можливе тiльки в якостi переможця на парламентських виборах. Щоправда, його полiтичнi опоненти проблему переможця бачать дещо iнакше. Фракцiя "Єдина Україна", яка на виборах отримала вдвiчi менше прихильникiв нiж "Наша Україна", зумiла рекрутувати в свої лави понад 140 мажоритарникiв, що послужило їй пiдставою претендувати на лаври переможця. Ця обставина i визначила перебiг подiй при формуваннi конфiгурацiї парламенту. Все це i змусило Вiктора Ющенка заявити, що "Наша Україна" є "альтернативною до влади полiтичною силою", iншими словами, визначити мiсце "НУ" в опозицiї.

Резюме

Свого часу лiдер тодi ще єдиного Руху В'ячеслав Чорновiл висунув гасло <ПОТРiБНi ЗМiНИ>. Гасло не втратило актуальностi i сьогоднi. А, можливо, набуло ще бiльшої гостроти. i змiни вiдбуваються. В сенсi передислокацiй полiтичних сил з приходом на авансцену полiтичного театру нових гравцiв.

Вiд того, яку саме позицiю займуть основнi полiтичнi гравцi за нових обставин, залежить, наскiльки ефективно буде використано "шанс для подальшого розвитку демократiї".