Версія для друку

Урядовi перспективи

КАБIНЕТ МIНIСТРIВ У КОНТЕКСТI НОВИХ ПОЛIТИЧНИХ РЕАЛIЙ

Кабiнет Мiнiстрiв був i залишається сферою, де перетинаються iнтереси практично всiх полiтичних сил та фiнансово-промислових груп. Вiдсутнiсть полiтичної сили, здатної взяти на себе вiдповiдальнiсть за стан справ у державi, полiтичної сили, яка сформувала б уряд i визначила б разом з ним стратегiю його дiяльностi, спричинює несамодостатнiсть уряду. А по тому i намагання пiдлаштуватись до кон'юнктури моменту. Все це формує i стиль поведiнки уряду, i змiст його дiяльностi. А про досягнення уряду говорять рiзне.

i. Про досягнення уряду з офiцiйних та неофiцiйних джерел

Коментуючи стан справ у економiцi України, прем'єр Анатолiй Кiнах насамперед наголошує на достатньо високому рiвнi макрофiнансової стабiльностi та загальному економiчному зростаннi В цьому мають переконати хоча б такi цифри. За даними КМ, обсяг виробництва за 9 мiсяцiв поточного року зрiс на 6%, водночас, iнфляцiя зменшилась на 3,3%. Як показник економiчної стабiльностi прем'єр називає факт зростання заощаджень громадян. За станом на 1 сiчня 2001 року, сума заощаджень становила 6,5 млрд. грн., на кiнець вересня поточного року - 15,4 млрд. грн. За 9 мiсяцiв поточного року зрiс рiвень реальної заробiтної плати на 19%, а реальнi доходи населення - на 23%. Змiцнюється потенцiал внутрiшнього ринку - за 9 мiсяцiв цього року роздрiбний товарообiг зрiс на 16%.

В той же час, вiдзначає прем'єр, є проблеми з сировинною структурою ВВП, захистом прав власника. Недостатнiм є розвиток малого i середнього бiзнесу. Поки що не вдається розв'язати проблему соцiального захисту. Скажiмо, 47% населення сьогоднi користується тими чи iншими пiльгами, на загальну суму 27 млрд. грн. На думку деяких полiтикiв, та й урядовцiв, далеко не всi цi пiльги соцiально виправданi. Анатолiй Кiнах вважає, що упорядкування соцiальних та податкових пiльг могло би дати до бюджету приблизно 3,5 млрд. грн.

I все ж, уряд змушений констатувати, що останнiм часом темпи економiчного зростання сповiльнюються. Показовим є той факт, що на наступний рiк уряд планує зростання ВВП на 4%, тодi як планова цифра на поточний рiк становила 6%. На момент написання цiєї статтi, становить заборгованiсть перед бюджетом 12 мiльярдiв грн. . Показовим є i те, що у проектi бюджету на наступний рiк уряд не запланував зменшення цiєї заборгованостi, а натомiсть передбачає її збiльшення. Урядовi не вдалось наповнити в запланованих обсягах доходну частину бюджету поточного року, що змушує уряд вдатись до секвестрування бюджету 2002. Не пiдкрiпив конкретними дiями уряд i обiцянки долати тiньову економiку. За експертними оцiнками, тiньовий ВВП становить 1,2 ВВП офiцiйного. Одне з основних досягнень уряду - зменшення iнфляцiї - експерти оцiнюють як тимчасовий успiх. Так, доктор економiки Олег Соскiн прогнозує зростання iнфляцiї вже найближчим часом. Фахiвцi стверджують, що в Українi не створенi умови для розвитку внутрiшнього ринку, розширення ринку споживання, ринку накопичення капiталу. Не вдалось урядовi створити i належний iнвестицiйний клiмат.

Зниження результативностi дiй уряду аналiтики пояснюють його несамостiйнiстю. Про неможливiсть плiдної працi Кабiнету за обставин невизначеностi його долi говорив i спiкер парламенту Володимир Литвин. Уряд свої неуспiхи нiчим не пояснює, фокусуючись на досягненнях. Можливо за iнших полiтичних обставин до нього вже були б застосованi вiдповiднi санкцiї. Але за наявних - доля уряду залежить не стiльки вiд економiчних успiхiв, скiльки вiд кон'юнктури полiтичного моменту.

ii. Зовнiшньоекономiчна стратегiя уряду

Україна розраховує до 2004 - 2005 року бути асоцiйованим членом ЄС, а до 2011 - бути готовою до вступу в цю поважну органiзацiю. Принаймнi, прем'єр Кiнах заявляв про це публiчно.

У той же час Україна виступає в ролi спостерiгача в Євроазiйському спiвтовариствi. Можна зрозумiти Москву, яка намагається спокусити Київ вiльними ринками на теренах СНД, але важко збагнути логiку Києва, який декларує бажання долучитися до ЄС, розумiє неможливiсть руху в обох напрямках, i все ж не може чи не хоче вiдмовитись вiд iнтриги з євроазiйцями. Така тактика українського уряду викликає в ЄС, щонайменше, подив.

Не так давно уряд активно декларував прагнення вступити до Свiтової Торгiвельної Органiзацiї (СОТ). Сьогоднi, на думку деяких експертiв, перспективи України щодо вступу є гiршими, нiж за попереднього уряду - переговори зайшли в глухий кут. З'ясувалось, що Україна не захистила iнтересiв своїх переробникiв сiльгосппродукцiї та й взагалi не забезпечила адаптацiї галузей до свiтових норм.

Не кращою є ситуацiя i з розв'язанням комплексу проблем, пов'язаних iз нафтопроводом "Одеса - Броди". Варiант постачання каспiйської нафти до країн Захiдної Європи через цей нафтопровiд поки що не знайшов пiдтримки свiтової спiльноти, хоч, за оцiнками експертiв, є оптимальним. Європа утримується вiд вкладення коштiв в його добудову (до Гданська). Україна, затративши кошти на будiвництво Одеського термiналу i нафтопроводу до кордону з Польщею, проблему диверсифiкацiї нафтопостачання не розв'язала, чим ще бiльше узалежнила себе вiд РФ. Нафтопровiд на сьогоднi є мертвим капiталом, а нафтова галузь, назагал, опинилася пiд контролем росiйських компанiй "Лукойл", ТНК i "Альянс".

Особливiстю нинiшнього моменту щодо зовнiшньоекономiчної стратегiї уряду є утворення газотранспортного консорцiуму за участю РФ та Нiмеччини. Пiдписання 6 жовтня рамкової угоди про це утворення прем'єрами України та РФ (без Нiмеччини) викликало в Українi зливу нарiкань i прямих звинувачень у зрадi нацiональних iнтересiв, якi лунали у виступах багатьох народних депутатiв пiд час обговорення цiєї проблеми.

Обговорення цiєї проблеми пiд час Дня уряду у парламентi 8 жовтня виявило низку обставин, з якими не може змиритись багато народних депутатiв. Насамперед, зi спробою уряду утаємничити переговорний процес. З тексту рамкової угоди зняли помiтку "таємно" лише пiсля гучного конфлiкту у ВР. i лише пiсля цього депутати отримали текст рамкової угоди. (Рамкова угода - документ, де зафiксовано загальнi принципи, яких мають дотримуватись Сторони при розробцi документацiї договору). А текст договору, що його пiдписали НАК <Нафтогаз України> та РАО <Газпром>, депутати не отримали для ознайомлення i пiсля з'ясування обставин втаємничення угоди. До того ж, депутати ставлять пiд сумнiв i саму необхiднiсть передавати у спiльне управлiння газотранспортну систему (ГТС), якщо РФ не має намiру iнвестувати реконструкцiю системи (за свiй рахунок, а не за рахунок частки доходiв, якими Україна дiлитиметься з росiйським партнером). Втрати української сторони на цiй угодi рiзнi фахiвцi оцiнюють по рiзному.

Бiльшiсть сходиться на тому, що запланованих 6 млрд. грн до бюджету України не надiйде.,  а ще 2 млрд. уряд буде змушений потратити на компенсацiю цiн на газ для населення. Не вдаючись у фiнансовi деталi, зауважимо, що нi мiнiстерство економiки, нi мiнiстерство фiнансiв не пiдтримали пiдписання угоди про утворення консорцiуму як економiчно невигiдної.

Прикметно, що навiть апологети пiдписання угоди про консорцiум на умовах РФ визнають, що бюджет України недоотримає одного-двох млрд. грн. Але, запевняють вони, втрати будуть тiльки в першi кiлька рокiв. Потiм ситуацiя має вирiвнятись. Економiчних розрахункiв вони поки що не наводять. З iншого боку, багато хто з опонентiв не заперечує доцiльностi пiдписання угоди про консорцiум, але на iнших умовах: зокрема опоненти наполягають на тому, щоб контрольний пакет акцiй належав Українi. Як про необхiдну умову пiдписання угоди про консорцiум, мовиться про iнвестицiї з боку Росiйської Федерацiї на реконструкцiю газопроводу. 

 iii. Чи буде уряд Кiнаха розмiнною монетою в полiтичнiй грii

I Президент Кучма, i прем'єр Кiнах неодноразово заявляли, що <не буде нi за яких обставин>. Прикметно, кожен iз них зробив не одну таку заяву.

Запевнення i Президента i прем'єра в <нерозмiнностi> уряду суперечать їхнiм же запевненням про згоду на формування коалiцiйного уряду. Отже, становище уряду цiлком залежить вiд того, чи буде створена у парламентi полiтична коалiцiя (парламентська бiльшiсть) i чи спроможеться ця бiльшiсть на формування коалiцiйного уряду.

Iдею реформування полiтичної системи i формування коалiцiйного уряду, зокрема, пiдтримує i "Наша Україна", i опозицiя. Ставлення провладних фракцiй i груп неоднозначне. З одного боку є фракцiї i окремi депутати, якi хотiли би отримати мiнiстерськi портфелi. З iншого - когось влаштовує уряд в його нинiшньому складi. До того ж, цих останнiх не влаштовують можливi наслiдки радикальних полiтичних змiн у суспiльствi, якi можуть похитнути їхнє становище. Результат цих рiзновекторних устремлiнь i визначить долю уряду.

Є серед проблем повноцiнного функцiонування уряду i бiльш задавненi проблеми. До цього часу Президент не пiдписав Закон про Кабiнет Мiнiстрiв (уже в шостiй редакцiї), i це вносить деяку неоднозначнiсть щодо обсягiв повноважень уряду. Сюжет цiєї iнтриги доволi простий - пiдписати закон про КМ значить закрiпити за урядом низку повноважень, якi Президент хотiв би, ймовiрно, лишити за собою. 

Тим часом президент Кучма робить (кiнець жовтня) ще один крок у цiй ускладненiй багатьма обставинами грi - пропонує депутатам висувати кандидатури на посаду прем'єр-мiнiстра. Хiд розрахований скорiше на зовнiшнiй ефект. Та ще для перевiрки реакцiї опозицiї - чи пропонуватиме вона свою кандидатуру.

Опозицiя на цьому етапi вiд пропозицiй утрималась. Пропрезидентськi фракцiї висунули 4 кандидатури: Анатолiя Кiнаха, Олега Дубину (перший вiце-прем'єр) Миколу Азарова (голова податкової адмiнiстрацiї) i Вiктора Януковича (Донецький губернатор). За обставин, коли пропрезидентським фракцiям практично так i не вдалось сформувати дiєву парламентську бiльшiсть, жест президента лишився, власне, жестом - iдея формування коалiцiйного уряду в її класичному варiантi реалiзуватись не могла.

Резюме: Заяви про те, що уряд не буде розмiнною монетою, - не бiльше як полiтична метафора. Практика показує, що бiльшiсть полiтичних конфлiктiв вгамовується якраз перерозподiлом мiнiстерських портфелiв. Складнiсть нинiшньої ситуацiї, одначе в тому, що полiтичний розклад для такого перерозподiлу є вкрай несприятливим. За станом на кiнець жовтня жодна з полiтичних сил неспроможна взяти ситуацiю пiд свiй незаперечний контроль. Отже, цiна компромiсу у пошуках порозумiння для кожної з Сторiн зависока. Адже це означало б для пропрезидентських фракцiй - практично втратити полiтичну владу в державi, для НУ - поховати надiї на змiну полiтичної системи. Виникла потреба перегрупування полiтичних сил у державi, результатом якого, в iдеалi, мiг би бути вихiд з полiтичної кризи i формування ефективного коалiцiйного уряду.