|
|
ПАРЛАМЕНТ: НОВА ПОЛiТИЧНА ЯКiСТЬ
Напруга полiтичних пристрастей осенi 2002 року вiдiйшла в минуле. Парламент призвичаюється до роботи в нових умовах - умовах, що виникли за нової його конфiгурацiї. Впродовж осiннього полiтичного сезону увага парламентських оглядачiв була прикута до кiлькох проблем: чи зумiють пропрезидентськi фракцiї створити стабiльну дiєву парламентську бiльшiсть, чи зумiє ця бiльшiсть налагодити конструктивну спiвпрацю з "своїм" урядом, i , нарештi, якою буде роль опозицiї в законотворчому процесii
Вiдповiдi на цi запитання - в парламентських буднях кiнця другої та початку третьої сесiї парламенту iV-го скликання.
Першi кроки до нової якостi
Вiдлiк нової фази полiтичного сезону 2002-2003 року можна розпочати з призначення нового прем'єр-мiнiстра. Ним став Донецький губернатор Вiктор Янукович. Десь напередоднi цього призначення парламент задекларував (пiсля кiлькох невдалих спроб) утворення реальної парламентської бiльшостi. Втiм, подальший розвиток подiй показав передчаснiсть таких декларацiй.
Тим часом парламент затвердив законопроект про бюджет 2003 (26 грудня), затвердив нового Голову Правлiння Нацiонального банку (Сергiя Тигипка), вiдiбрав (17 грудня), а потiм повернув (24 грудня) опозицiї посади в Комiтетах ВР (керiвникiв та перших заступникiв).
Цей побiжний огляд парламентських подiй в листопадi-груднi 2002 р. не слiд розумiти як свiдчення полiтичного спокою i стабiльностi в парламентi. Що це не так, яскраво продемонструвала зустрiч (19-20 грудня) керiвникiв парламентських фракцiй i груп з представниками дипломатичного корпусу в Українi, на якiй йшлося саме про полiтичну кризу в країнi (з "епiцентром" у парламентi) i перспективи виходу з неї.
Десь пiд Новий рiк кризу вдалось подолати. На думку аналiтикiв, цьому посприяли три фактори. Аналiтики називають три чинники її подолання. Перший - почуття вiдповiдальностi у бiльшостi депутатiв (незалежно вiд полiтичної орiєнтацiї) за своєчасне ухвалення бюджету . Другий - у депутатiв ПБ вистачило здорового глузду подолати амбiцiї i залишити за опозицiєю посади керiвникiв Комiтетiв, якi їй було вiддано ранiше. Третiй - конструктивна позицiя лiдера найбiльшої парламентської фракцiї "Наша Україна" Вiктора Ющенка.
Тож, у Новий рiк парламент увiйшов з ухваленим на 2003 рiк бюджетом, Законом про збiльшення мiнiмальної заробiтної плати i дещо притлумленими полiтичними пристрастями. До речi, пiдвищення мiнiмальної заробiтної плати в бюджетi на поточний рiк депутати не передбачили. Тому, коли на початку березня народний депутат Юлiя Тимошенко запропонувала внести вiдповiднi змiни до бюджету 2003, її пропозицiї не були пiдтриманi як такi, що не розв'язують повнiстю проблему бюджетного забезпечення пiдвищення мiнiмальної заробiтної плати. До цiєї проблеми парламент, звiсно, ще повернеться, оскiльки альтернативою такої iнiцiативи є хiба що невиконання Закону про розмiр мiнiмальної заробiтної плати.
Про несамодостатнiсть парламентської "коалiцiї "
Вже голосування за бюджет 2003 зiбрало 348 прихильникiв (проти - 37). За такої ж активної пiдтримки вiдбувалось голосування з багатьох iнших питань. Зросли i кiлькiснi показники дiяльностi/активностi парламентуi Так, за час другої сесiї (вересень-сiчень) депутати ухвалили рiшення стосовно390 проектiв, в тому числi прийнято чи пiдтверджено126 законiв, схвалено в першому чи другому читаннi -79 законопроектiв. Чи можна наведенi тут факти вважати за доказ, що iдея утворення парламентської коалiцiї нарештi реалiзувалась в роботi стабiльної ПБ i в тiснiй спiвпрацi парламенту з урядомi i яка роль опозицiї в переструктуруваннi парламенту i Спектр оцiнок парламентських реалiй не такий уже й широкий. Вiктор Ющенко (лiдер "Нашої України"): "Парламент був i лишається неструктурованим, i це - те основне, що знижує його полiтичнi можливостi. Адмiнiстративна бiльшiсть, на щастя, не вiдбулась. Але демократичної бiльшостi теж немає - багато депутатiв вимушено опинились не в тих фракцiях, де б хотiли чи могли бути".
Юлiя Тимошенко (лiдер однойменної фракцiї): "Створення ПБ зруйнувало вдумливу роботу над законопроектами. Парламент перетворився на машину для голосування, приймаються неефективнi, незбалансованi закони, якi руйнують правову базу України".
Євген Жовтяк ( фракцiя "Наша Україна"): "Я не вважаю, що в парламентi щось змiнилось. Дев'ятьом фракцiям вдалось утворити ПБ "одноразового використання" для затвердження кандидатури прем'єр-мiнiстра".
Можливо, наведенi тут висловлювання народних депутатiв дещо категоричнi. В усякому разi, вони (висловлювання) ще не дають вiдповiдi на запитання "чому в парламентi так багато "трiумфальних" (понад 300 голосiв) голосувань, якщо стабiльної парламентської бiльшостi фактично немає"i
Власне, згаданi тут полiтики мають вiдповiдь на це запитання. Так, Вiктор Ющенко пояснює цi парадокси неструктурованого парламенту "вiдсутнiстю у переважної бiльшостi депутатiв (всього полiтичного спектру) принципових розходжень щодо економiчних проблем. Серйознi розходження у депутатiв є лише щодо ставлення до влади".
То, все таки, чи набув парламент нової якостi з утворенням парламентської бiльшостii
Народний депутат Борис Беспалий ("Наша Україна") вважає, що "нова якiсть" все-таки вiдбулась, хоч стабiльної парламентської бiльшостi як не було, так i немає. Ця якiсть вiдбулась, на його думку, пiсля того, як ПБ припинила спроби монополiзувати парламент, вiдмовившись, зокрема, вiд перерозподiлу Комiтетiв ВР. Вiн не погоджується з Юлiєю Тимошенко i вважає, що бiльшостi не вдалось "налагодити машину для голосування", i коли опозицiя взяла процедуру голосування пiд свiй контроль, ПБ змушена була рахуватись з опозицiєю, оскiльки сама вона не змогла забезпечити необхiднi 226 голосiв.
Невеликий, 5-10, запас голосiв, що їх має ПБ, на практицi не забезпечує успiху голосування - завжди хтось вiдсутнiй.
Наведенi тут висловлювання народних депутатiв, в основному, охоплюють весь спектр оцiнок нової якостi парламенту. Якщо додати, що 9 пропрезидентських фракцiй не є монолiтною командою, а являють собою, за висловом одного депутата, "такий собi терарiум однодумцiв", картина буде повною.
Випробування парламенту на полiтичну i громадянську зрiлiсть
Таким випробуванням для парламенту виявилось звернення Президента Кучми до громадян України з проханням взяти участь у обговореннi запропонованої ним конституцiйної реформи. Суть реформи - у перерозподiлi повноважень мiж президентом та парламентом, замiнi однопалатного парламенту на двопалатний i скороченнi чисельностi депутатського корпусу. Формувати уряд, вiдповiдно до змiн, передбачених реформою, має парламент . Президент лишає за собою право призначати чотирьох мiнiстрiв: мiнiстра оборони, внутрiшнiх справ, закордонних справ та мiнiстра з надзвичайних ситуацiй. Нижня палата парламенту обирається на пропорцiйнiй основi, верхня (регiональна) - на мажоритарнiй.
Президент Кучма пропонує конституцiйну реформу не вперше. Не вперше сам же гальмує її проведення. Досить згадати його висловлювання щодо конституцiйної реформи впродовж року перед парламентськими (2002 р.) виборами. Востаннє Президент Кучма порушував цю проблему 24 серпня 2002 року. Тодi аналiтики розцiнили звернення Президента як спробу "збити" полiтичну напругу напередоднi масових акцiй опозицiї. Тi ж аналiтики помiтили, що нове звернення Президента знову прозвучало напередоднi масових акцiй опозицiї 9 березня. Втiм, ця обставина не дає пiдстав стверджувати, що президентська акцiя вичерпала себе самим фактом. Задум акцiї, безумовно, має i стратегiчну складову.
Тим часом змiст пропонованих змiн детально не виписаний. Одначе, i озвученого тексту виявилось достатньо для численних коментарiв, насамперед у парламентських кулуарах. Прихильники Президента виявились прихильниками i його законотворчої iдеї i вже встигли заявити про демократичнiсть пропонованих змiн. Опозицiя не менш одностайно побачила в пропонованiй реформi намагання Президента Кучми продовжити свої повноваження щонайменше на два роки та остаточно узурпувати владу.
Аналiтикам ще важко розпiзнати в президентських пропозицiях демократичнi прагнення. Можливо, вони стануть помiтними пiсля вiдповiдних коментарiв полiтикiв i полiтологiв. Поки що у пересiчних громадян України виникають запитання, а у полiтикiв побоювання:
а) що результати опитування будуть сфальсифiкованi,
б) що мажоритарнi вибори верхньої палати парламенту забезпечать Президенту повний контроль над палатою, а, отже, i над парламентом,
в) що президентська iнiцiатива взагалi не має нiчого спiльного з конституцiйною реформою, а є спробою вiдволiкти увагу депутатiв вiд законотворчої роботи, щоб потiм їх звинуватити у бездiяльностi,
г) що пропонованi реформи, зокрема, пропозицiя проводити парламентськi i президентськi вибори в один рiк ( тобто 2004 або 2006) має на метi схилити депутатiв продовжити повноваження Президента Кучми до 2006 року (оскiльки на скорочення свого термiну повноважень до 2004 року депутати, звiсно ж, не погодяться),
д) що це є спроба загострити ситуацiю в державi, звинувативши парламент у небажаннi проводити конституцiйну реформу.
З огляду на ситуацiю, багато хто з аналiтикiв вважає, що полiтичний клiмат у державi найближчим часом залежатиме вiд спроможностi чи неспроможностi опозицiї пояснити населенню суть президентської акцiї.
"Опозицiя" - тiльки самоназва чи полiтична командаi
Якщо говорити про силу парламентської опозицiї, то вона - в слабкостi так званої парламентської бiльшостi. Саме слабкiсть ПБ забезпечила опозицiї можливiсть утримати пiд своїм контролем майже 20 Комiтетiв ВР. Це, зрештою, забезпечує її можливостi iстотно впливати на законотворчий процес. Водночас, опозицiя, як показали голосування, не являє собою монолiтну команду з єдиною стратегiєю i продуманою тактикою боротьби.
Та й тут опозицiю "виручає" парламентська бiльшiсть, яка теж не є, по сутi, монолiтною командою.
Тим часом багато хто з лав опозицiї заявляє, що сьогоднi опозицiя "сильна як нiколи". Факти неузгодженого голосування з деяких iдеологiчних питань (проблеми державної мови, державної символiки тощо) цi оптимiсти тлумачать як доказ стiйкостi опозицiї : "голосуємо, мовляв, неузгоджено, але ж, не зважаючи на це, опозицiя не розпадається" .
Не розпадається як самоназва кiлькох груп депутатiв з рiзними цiлями i завданнямиi На початку березня вiдбувся з'їзд представникiв опозицiйних партiй (БЮТ, СПУ, КПУ). "Наша Україна" учасником з'їзду не була, хоч i отримала запрошення взяти участь в статусi гостя. Те, що не завжди є помiтним в парламентi, виразно проявилось пiд час з'їзду: його делегати вiдверто демонстрували несприйняття, а подекуди й агресивнiсть по вiдношенню до "нашоукраїнцiв" та їхнього лiдера Вiктора Ющенка. Все це дає пiдстави деяким аналiтикам поставити пiд сумнiв силу опозицiї, здатнiсть фракцiй, що нарекли себе опозицiєю, переступити через свої вузькопартiйнi iнтереси задля реалiзацiї спiльних цiлей. i виборцi це вiдчувають. Власне, вже давно вiдчули.
За цих обставин опозицiя i намагається переламати ситуацiю - заставити електорат ще раз повiрити в її благороднi намiри i полiтичну спроможнiсть.
Резюме:
iнтрига нинiшнього полiтичного моменту полягає в двозначностi становища опозицiї, особливо "Нашої України". З одного боку, опозицiйнi структури, з патрiотичних мiркувань, хотiли би якнайуспiшнiшої дiяльностi уряду. В даному випадку це уряд Вiктора Януковича, можливо, основного кандидата вiд пропрезидентської команди на наступних президентських виборах.
З iншого - успiх Януковича на посадi прем'єра збiльшить його шанси, а отже зменшить шанси кандидата (скорiше за все, кандидатiв) вiд опозицiї. Проблема опозицiї, на думку аналiтикiв, ще й у тому, що нездатнiсть до консолiдованих дiй, надмiрнi претензiї декого з її лiдерiв можуть проявитись на завершальному етапi президентських виборiв i спричинити поразку опозицiйного кандидата. В такому разi опозицiя навряд чи отримає шанс на перемогу. |
ЗИМА-ВЕСНА 2004 №16
Версія для друку
