Версія для друку

Мiжнароднi вiдносини

Українська зброя в контекстi мiжнародних вiдносин

При пiдготовцi статi використовувались матерiали SIPRI (Стокгольмський мiжнародний iнститут дослiджень проблем миру), Центру дослiджень проблем нерозповсюдження Монтерейського iнституту, Центру дослiджень армiї, конверсiї та роззброєння (ЦДАКР), Київ, тижневика "Дзеркало тижня", агентства Defense-Express, Україна, аналiтичної агенцiї Jane's Defense Weekly; Дослiдницької служби Конгресу США.

Український ОПК

Однiєю iз сфер, в яких Україна входить до групи свiтових лiдерiв, є виробництво i продаж зброї. Починаючи з середини 1990-их рокiв, вона постiйно входить до десятки провiдних країн-експортерiв вiйськової технiки i послуг.

Вiд колишнього Радянського Союзу Україна успадкувала потужний виробничий та науковий потенцiал - близько однiєї третини вiд усього радянського оборонно-промислового комплексу (ОПК). На її територiї розмiщувались понад 1,8 тис. оборонних пiдприємств, кiлькiсть працiвникiв яких становила близько 2,7 млн. чоловiк. Такi вiйськово-промисловi гiганти як "Пiвденмаш", Харкiвський танкобудiвний завод iм. Малишева, Авiацiйний науково-технiчний комплекс ( АНТК ) iм. Антонова, низка iнших були одними з найпотужнiших i найвiдомiших в СРСР. Продукцiя названих заводiв - а це мiжконтинентальнi ракети, танки, вiйськово-транспортнi лiтаки - перелiк, яким може похвалитись рiдко яка країна.

Роком прориву України на мiжнародний ринок озброєнь став 1996. Саме тодi було укладено великий контракт на постачання Пакистану 320 танкiв на суму в майже 700 млн. доларiв. Крiм цього, в той же перiод було iстотно впорядковано систему експорту озброєнь: замiсть кiлькох розрiзнених експортерiв було утворено єдину структуру, що стала монополiстом у сферi торгiвлi зброєю - державну компанiю "Укрспецекспорт". Колишнi експортери стали її дочiрнiми структурами. Створення "Укрспецекспорту" дозволило розв'язати двi важливi задачi українського оборонно-промислового комплексу: якiсне збiльшення обсягiв торгiвлi зброєю i зменшення кiлькостi тiньових операцiй, що здiйснювалися дiлерами, котрi виступали у якостi посередникiв мiж iншими урядами.

З 1996 протягом п'яти наступних рокiв Україна постiйно нарощувала обсяги продажу озброєнь. В 1997-2000 роках, за даними дослiдницької служби Конгресу США, якi поширювались у пресi, Україна займала 8-ме мiсце серед провiдних експортерiв зброї. В 2000 роцi, за даними РНБО, доходи України вiд продажу озброєнь становили 500 млн. доларiв.

Проте 2002 рiк, схоже, став початком нового етапу у розвитку українського оборонно-промислового комплексу i системи експорту озброєнь - насамперед, через наслiдки "кольчужного скандалу". За словами гендиректора "Укрспецекспорту" Валерiя Шмарова саме цей скандал став причиною зменшення кiлькостi контрактiв. Якщо в другому кварталi 2002 р. компанiя уклала 54 угоди на постачання вiйськової технiки i надання послуг, то в першому кварталi 2003 р. - лише 28. За даними експертiв ЦДАКР, за результатами 2002 року доходи вiд продажу озброєнь уперше за останнi шiсть рокiв скоротились i становили 450 млн. доларiв.

Оскiльки iсторично у свiтi склалися двi фактично однаковi за поширенiстю системи озброєнь - а саме система країн НАТО i колишня радянська система - ринки, на яких Україна має найбiльшi шанси на успiх, визначаються майже автоматично. Це країни i регiони, що iмпортували в минулому зброю радянського виробництва: Африка, арабський свiт, Пiвденно-Схiдна Азiя. На сьогоднi основний об'єм продажу української зброї спрямований саме сюди. Однак, експерти вiдзначають, що в останнi роки захiднi країни також нарощують зусилля, спрямованi на утвердження своєї продукцiї в традицiйних "екс-радянських" зонах. У зв'язку з цим, збiльшується їх iнтерес до пiдриву позицiй конкурентiв з колишнього Союзу.

Багато хто з українських аналiтикiв схильнi розглядати "кольчужний скандал" як ретельно сплановану багатопланову комбiнацiю, серед цiлей якої, зокрема, i збiльшення впливу США на українську систему виробництва i продажу озброєнь. Оскiльки Україна проголосила намiри iнтеграцiї до Євроатлантичного спiвтовариства, цей "скандал" з усiєю гостротою поставив питання про майбутнє українського оборонно-промислового комплексу i про спроможнiсть України вiдстоювати завойованi на ринку озброєнь позицiї.

Питання торгiвлi зброєю у вiдносинах України з США i НАТО

Незважаючи на доволi тiсне партнерство мiж вiйськовими вiдомствами України i США, у сферi торгiвлi зброєю цi двi країни є конкурентами, а не партнерами. Єдиним масштабним проектом, в якому пiдприємства українського та американського ОПК спiвпрацюють, є "Морський старт": проект запускiв супутникiв з морської платформи.

Увага Сполучених Штатiв до українського ОПК суттєво зросла пiсля приходу до влади адмiнiстрацiї республiканцiв. Могутнi обороннi корпорацiї, якi традицiйно є одними з їх основних спонсорiв, сьогоднi, схоже, впливають на формування американської зовнiшньої полiтики щодо України.

Уперше iнтереси адмiнiстрацiї Дж. Буша та українського ОПК зiткнулись пiд час конфлiкту в Македонiї. Домовленостi з цiєю країною у сферi вiйськово-технiчного спiвробiтництва були досягнутi Україною ще в 1999 роцi - задовго до початку збройного протистояння мiж македонським урядом та албанськими повстанцями. Навеснi i влiтку 2002 року, в перiод загострення конфлiкту, Україна поставила Македонiї 8 гелiкоптерiв, 4 винищувачi Су-25, також протягом 2001 року було поставлено 31 танк Т-72.

США зайняли тодi украй жорстку щодо України позицiю, наполягаючи на необхiдностi скасування вже укладених контрактiв. Україна, зрештою, змушена була пiдкоритися. Зважаючи на незначний обсяг македонського ринку озброєнь, навряд чи можна визнати питання конкуренцiї головним у поведiнцi США. У даному разi вони вiдстоювали набагато глибшi iнтереси - забезпечення керованостi македонсько-албанського конфлiкту, який спроможний впливати на ситуацiю у сферi безпеки як на Балканах, так i в Європi загалом.

Що стосується наслiдкiв "Кольчужного скандалу", то США отримали вiд нього неабиякi дивiденди. Виступаючи в сiчнi 2003 р. у Вашингтонi з доповiддю, присвяченою аналiзу останньої кризи в українсько-американських вiдносинах, посол США в Українi К.Паскуаль назвав реформування української системи експорту озброєнь з урахуванням пропозицiй США першим кроком, якiй слiд зробити для покращення двостороннiх вiдносин. Таким чином, останнiй оберт скандалу восени 2002 спричинився до найбiльш масштабних з 1996 року змiн у системi торгiвлi озброєнням, якi ще тривають.

Можна припустити, що змiцнення позицiй США в українськiй системi експорту озброєнь є не лише самоцiллю, а й далекоглядним кроком, що дозволить США впливати на ОПК Росiї. Закрiпившись в Українi, США отримають непоганi передумови для iнтенсивнiшого проникнення до оборонної сфери цiєї другої пiсля них країни на свiтовому ринку озброєнь.

Вiдносини України у сферi вiйськово-технiчного спiвробiтництва з НАТО також далеко не безхмарнi. На загал, проекти, якi на сьогоднiшнiй день пропонувала Україна, виявились вiдкинутими.

Найбiльш показовим прикладом пiдходiв НАТО до спiвробiтництва з Україною може слугувати iсторiя з проектом лiтака АН-7Х, розробленого на базi лiтака АН-70 за натовськими стандартами. За словами колишнього голови "Укрспецекспорту" Валерiя Малєва, низка нововведень роблять лiтак "безсумнiвним лiдером вiйськово-транспортної авiацiї ХХi столiття". За своїми тактико-технiчними характеристиками лiтак "значно перевершує своїх конкурентiв". Та й цiна одного українського лiтака виходила на 10-20 млн. доларiв дешевшою. Незважаючи на те, що експерти НАТО неодноразово заявляли про можливiсть прийняття лiтака АН-7Х на озброєння вiйськ захiдних країн, остаточне рiшення було прийняте на користь розробки Європою власного лiтака А-400М. Однак, якщо переможець тендеру Airbus Military розраховує пiдписати остаточний контракт з сiмома європейськими країнами - членами НАТО в кiнцi травня, А-400М не надiйде в експлуатацiю до кiнця декади. Позицiю європейських країн-членiв НАТО слiд пояснювати, насамперед, мiркуваннями вигоди довгострокового характеру та ефективним лобiюванням конкурентiв. Вiддавши перевагу лiтаковi власного виробництва, вони розвиватимуть власний науково-технiчний потенцiал i зменшать свою технiчну залежнiсть вiд США.

Ще одним характерним прикладом "негостинного" прийому українського ОПК в Європi є проект з модернiзацiї артилерiйського озброєння країн-колишнiх членiв ОВД. Модернiзацiя силами українських пiдприємств танкового парку Польщi, Чехiї та Угорщини, на озброєннi яких ще стоять радянськi танки, дозволила б їм зекономити сотнi мiльйонiв доларiв. Проте i в цьому разi схiдноєвропейськi країни вирiшили вiдмовитись вiд послуг України на користь пiдприємств країн НАТО. Безпосереднiй економiчний виграш i тут також поступився мiсцем довготермiновому полiтичного розрахунку.

Однак, останнiй роздiл iсторiї вiдносин європейських країн-учасниць НАТО та українського вiйськово-промислового комплексу, на сьогоднi, залишається недописаним. НАТО вирiшило, що не може чекати до кiнця декади аби розпочати експлуатацiю A-400M. Поважна аналiтична агенцiя Jane's Defense Weekly 6 травня 2003 року повiдомила про те, що український лiтак Антонов - фаворит у тендерi НАТО щодо надання регулярних послуг з вантажоперевезень. Така потреба виникла у зв'язку з необхiднiстю отримання технiчних ресурсiв для боротьби з тероризмом, миротворчих акцiй та гуманiтарно-вiдновлювальних операцiй ще до того, як в Європi буде впроваджено спецiальний вiйськовий лiтак. Саме тому Європа розглядає можливiсть замовлення фонду вантажних лiтакiв, якi були б доступнi за викликом, вiдкриваючи таким чином дорогу лiтакам українського виробництва iз серiї AН-124.

Росiя - партнер чи конкурентi

На вiдмiну вiд США, про мiсце Росiї в українськiй системi торгiвлi зброєю однозначно сказати важко. Росiя є для нашої держави не лише конкурентом, але, у багатьох випадках, партнером, технiчний комплекс якого знаходиться у близькiй взаємозалежностi з українським. З одного боку, за словами колишнього голови Комiтету з полiтики вiйськово-технiчного спiвробiтництва Леонiда Рожена, ринки, якi обслуговують Росiя i Україна, практично тi ж самi, що неминуче породжує жорстку конкуренцiю. Однак, враховуючи взаємозалежнiсть оборонних промисловостей двох країн, iснують також значнi передумови для взаємовигiдної кооперацiї. Та ж сама знаменита "Кольчуга", наприклад, виробляється за участю росiйських пiдприємств.

За даними тижневика "Дзеркало тижня", головна сфера, в якiй Росiя i Україна є "швидше партнерами, нiж конкурентами", - це авiацiйна i ракетно-космiчна промисловiсть. Тут спiвробiтництво наближаються до 40%, а в деяких вузьких галузях - до 60%. Достатньо сказати, що без українських комплектуючих неможливе чергування ракетних вiйськ стратегiчного призначення РФ.

В останнi роки спостерiгається дедалi тiснiше вiйськово-технiчне спiвробiтництво мiж двома країнами. Особливо воно пожвавилося з часу, коли перший "касетний скандал" змусив українського президента шукати пiдтримки в Росiї. Етапною в цьому планi стала зустрiч двох президентiв у Днiпропетровську на початку 2001 року.

Росiя завдяки спiвробiтництву з Україною у вiйськовiй сферi отримує можливiсть впливу на критично важливi галузi української економiки. Щоправда, Україна також має вигоду вiд спiвробiтництва з Росiєю - у виглядi матерiальних i фiнансових ресурсiв для пiдтримки свого ОПК, а також у виглядi спiльних проектiв з виробництва озброєнь. Однак партнерство мiж двома країнами, ясна рiч, несиметричне.

Так само, як i свого часу ЄС, Росiя докладає всiх зусиль, аби обiйти Україну у виробництвi перспективних лiтакiв АН-70, котрий був розпочатий двома країнами разом. Сьогоднi проект фiнансується у пропорцiї три до одного росiйським та українським управлiннями оборони, i, за оцiнками росiйських експертiв, його вартiсть на середину 2002 року становила 3,5 мiльярди доларiв США. Українськi вiйськовi експерти говорять, що деякi урядовцi з росiйського Мiнiстерства Оборони наполягали на зсувi прiоритетiв на користь росiйських лiтакiв, таких як оновлений iЛ-76ТД та недавно розроблений ТУ-330, а також оповiдають про те, що на середину минулого року Мiнiстерство Оборони Росiї заборгувало Українi 43 мiльйони доларiв США за технiчну роботу над розробкою проекту АН-70.

У березнi 2003 р. президент Л.Кучма, перебуваючи у Харковi, заявив, що його "просто бiсить" факт затягування росiйським урядом спiльних робiт. Це i не дивно, оскiльки в груднi 2002 року Росiя започаткувала власне виробництво АН-70 у Омську.

Назагал, взаємозалежнiсть ОПК України i Росiї виступає - поруч iз енергетичною залежнiстю України - одним з основних чинникiв, якi зумовлюють необхiднiсть української "багатовекторностi". Проте у ставленнi української сторони до спiвробiтництва з Росiєю вiдчувається прагматичний пiдхiд i дедалi зростаюче усвiдомлення українських нацiональних iнтересiв. В.Малєв заявив у цьому контекстi свого часу, що "нiхто своїм нiде не поступиться, й ми нiкому нiчим не збираємося поступатися: Там, де ми рiвнi, буде жорстка конкуренцiя".

Виробництво i продаж зброї в системi нацiональних iнтересiв

Пiдсумовуючи огляд аспектiв вiйськово-технiчного спiвробiтництва України, слiд наголосити, що виробництво i торгiвля озброєнням є особливим видом економiчної дiяльностi. Торгiвля цим товаром є не просто способом наповнення державної скарбницi, а й iнструментом державної полiтики. Скажiмо, продаж зброї країнi-союзниковi може суттєво змiцнити її вiйськово-полiтичний статус i нерiдко здiйснюється на вигiдних для країни-покупця фiнансових умовах. У разi, якщо постачальником зброї є велика держава, виникають пiдстави говорити i про ймовiрнiсть збiльшення її впливу в країнi, що цю зброю отримала.

Продаж зброї нерiдко розцiнюється як сигнал пiдтримки полiтики тiєї чи iншої країни, а звинувачення в порушеннi режиму торгiвлi зброєю є поширеною формою полiтичного тиску. Деякi аналiтики вважають, що лише потреба вiдплатити за вiдмови Росiї пiдтримати вiйну в iраку призвела до офiцiйної заяви США про наявнiсть в iраку зброї росiйського виробництва, переданої з порушенням санкцiй ООН. Про цей факт американське керiвництво знало бiля двох рокiв, однак не бажало псувати необхiднi йому вiдносини партнерства з Росiєю. У той же час, коли виникла потреба вчинити тиск на Україну, з'явилась так i не доведена справа "Кольчуг".

Характерно, що росiйська сторона спробувала спихнути появу своїх протитанкових ракет "Корнет" в iраку на Україну, звинувативши "українських дилерiв" в посередництвi мiж урядами Росiї та iраку. Українськi офiцiйнi представники вiдповiдають, стверджуючи про абсурднiсть подiбних звинувачень, оскiльки в Українi не iснує недержавних структур з торгiвлi озброєнням з 1996 року, коли було створено державну монополiю Укрспецекспорт, а поняття про "українських дiлерiв" лiквiдовано.

Окрiм вагомої зовнiшньополiтичної складової, в полiтицi кожної держави щодо ОПК присутня ще й науково-технологiчна складова. Як правило, в обороннiй сферi зосереджена переважна бiльшiсть перспективних науково-дослiдних та дослiдно-конструкторських робiт, а також наукоємних та високотехнологiчних виробництв. Технологiї, створенi оборонною промисловiстю, виступають одним з основних рушiїв науково-технiчного i економiчного прогресу.

З чисто ж економiчної точки зору, основний iнтерес країн-виробникiв озброєнь полягає у розширеннi ринкiв збуту своєї продукцiї. Нерiдко для цього використовуються навiть безоплатнi поставки озброєнь - в розрахунку на те, що потiм надходитимуть контракти на придбання запчастин, модернiзацiю i обслуговування отриманої технiки.

Викладенi фактори зумовлюють особливу вагу ОПК в економiчнiй дiяльностi держави. Тому не дивно, що боротьба мiж країнами на ринку озброєнь точиться з особливою гостротою, i кожна з них вiдстоює виключно власнi iнтереси. Адже боротьба йде не тiльки за прибуток, а й за стратегiчнi зовнiшньополiтичнi та науково-технологiчнi позицiї.

Україна на сьогоднi має непоганi позицiї на ринку озброєнь. Її передовi розробки знаходяться на рiвнi кращих свiтових досягнень. Збереглись i розвиваються такi прiоритетнi на сьогоднi напрями розвитку озброєнь як ракетнi та радiолокацiйнi технологiї, вiйськове суднобудування, виробництво лiтакiв i навiть високоточної зброї. В цих сферах Україна спроможна займати у свiтi вагомi позицiї. Проте слiд пам'ятати, що зберегти i утвердити цю позицiю буде непросто, оскiльки конкуренцiя на ринку озброєнь дедалi зростає.