Версія для друку

Погляд з Лондону

У виступi перед Європарламентом 24 листопада1999 року член комiсiї з розширення Європейського Союзу, Гентер Верхеген заявив, що було б безвiдповiдальним пропонувати включення Росiї та України до так званої "повiльної черги" країн, якi чекають прийняття до ЄС. За словами пана Верхегена: "Кожний, хто думає, що Україну слiд прийняти до ЄС,... мiг би, напевне, висунути пропозицiю, щоб Мексику прийняли до США." 

Повною протилежнiстю до поглядiв Верхегена є слова Президента Кучми у Washington Post 8 грудня: "Народ України: бажає вступити до Атлантичної спiльноти". У своїй iнавгурацiйнiй промовi Кучма сказав: "Пiдтверджуючи свiй європейський вибiр, ми ставимо за стратегiчну мету вступ до Європейського Союзу. Вимоги до членiв ЄС багато в чому збiгаються iз завданнями, якi планується вирiшувати у внутрiшнiй сферi. Вступ до Євросоюзу - справа на перспективу." 

Цi суперечливi погляди на мiсце України у свiтi постали напередоднi зустрiчi членiв ЄС 10-11 грудня у Гельсiнкi, де було визначено двi групи майбутнiх членiв ЄС. До групи так званої "швидкої черги" увiйшли Польща, Чехiя, Угорщина, Естонiя та Словенiя. До "повiльної черги" ввiйшла решта пост-комунiстичних країн, окрiм країн СНД, а саме - Латвiя, Литва, Словаччина, Румунiя, Болгарiя, Мальта разом з Туреччиною та Кiпром. У вiдповiдностi до Пакту стабiльностi Схiдної Європи, Македонiю та Албанiю можуть додати до цiєї групи. 

Україна вже неодноразово демонструвала свою зацiкавленiсть у членствi в ЄС, як стратегiчнiй перспективi, оскiльки питання вступу до ЄС, на вiдмiну вiд членства у НАТО, не викликає суперечок в українському суспiльствi. Однак, для досягнення цiєї мети необхiдно, щоб ЄС прийняв вiдповiдне рiшення, а це, за словами члена комiсiї ЄС Верхегена, є малоймовiрним. У травнi 1999 року Президент Кучма пiдкреслив: "Україна очiкує бiльш активного спiвробiтництва вiд європейських нацiй". iнтеграцiя в європейськi структури, вважає Кучма, йде повiльно через те, що країни-члени ЄС не вважають прiоритетним прийняття України до європейської спiльноти. В України є кiлька союзникiв серед країн-членiв ЄС, таких як Нiмеччина, Великобританiя, Австрiя та Фiнляндiя, але бiльшiсть європейських країн просто не бачать країни СНД, як, наприклад, Україну, частиною їхньої "Європи". На думку українських дипломатiв, найменш зацiкавленою у членствi України в ЄС є Францiя. У серпнi цього року Клаус Шнайдер, заступник голови комiсiї ЄС з питань стосункiв з Україною, Молдовою та Бєларуссю, визнав, що жоден iз членiв ЄС не висловився за надання Українi можливостi стати членом Євросоюзу. 

ЄС, таким чином, не поспiшає визначити свою позицiю щодо вступу України до свого складу. Лише в результатi значного тиску, як з боку України, так i з боку США, у груднi 1999р. ЄС пiдготував стратегiчний документ, який визначив стосунки ЄС з Україною. (НАТО, на вiдмiну вiд ЄС, розпочало пiдготовку такого документу у 1995р. i пiдписало хартiю з Україною вже у липнi 1997р.). Стратегiчний документ, прийнятий у Гельсiнкi, не визначає, чи буде прийнято Україну до європейської структури безпеки, що створюється. У травнi 1999р. 1-й заступник Мiнiстра закордонних справ України Євген Бершеда зазначив, що "українську сторону турбує те, що ЄС не дав чiткої згоди вiдкрити Українi дверi до Європи". Бершедi вiдповiли - нi. "ЄС не знає, що з нами робити. Ми - тiльки окрема держава, хоч i достатньо велика", -- дорiкнув посол України в державах Бенiлюксу Борис Гудима, вiдгукуючись на скарги Туреччини, якiй довелося чекати бiльш як двадцять рокiв, щоб її запросили до групи "повiльної черги". 

Малоймовiрно, що Україну запросять до "повiльної черги" асоцiативних членiв. На це є кiлька причин. По-перше, на вiдмiну вiд ситуацiї з НАТО, Україна перебуває в самому кiнцi списку прiоритетiв ЄС, i члени ЄС не мають нiякої стратегiчної зацiкавленостi в Українi. Хоча Угода про Партнерство та Спiвробiтництво (УПС) була пiдписана Україною та ЄС у травнi 1994р., членам ЄС знадобилося чотири роки для того, щоб ратифiкувати угоду. УПС вступила в дiю тiльки у березнi 1998р. А на пiдготовку стратегiчного документу про стосунки ЄС та України пiшло ще бiльше часу. Навiть якщо УПС буде повнiстю виконуватися, слiд мати на увазi, що її було пiдготовано для тих країн СНД, яких ЄС не вважає кандидатами на майбутнє членство. 

Вiдсутнiсть виробленої стратегiї ЄС щодо України змушує українське керiвництво задумуватися над тим, чи вважає Брюссель Україну європейською державою. Коли Мiнiстр закордонних справ України Борис Тарасюк працював послом у державах Бенiлюксу, представники ЄС пояснювали вiдмову прийняти Україну до ЄС з тим, що це означало б необхiднiсть запросити туди i Росiю. Отже, проблема членiв ЄС виокремлення України з групи схiднослов'янських держав, таких як Росiя i Бєларусь для ЄС не нова. З часу отримання незалежностi Україна доклала великих зусиль, щоб зробити вiдчутною вiдмiннiсть мiж собою та пiвнiчним сусiдом. Деякi європейськi лiдери iгнорують цi вiдмiнностi, продовжуючи вважати, що все на схiд вiд Польщi є "Росiя", таким чином повнiстю вiдкидаючи полiтичну волю народiв i керiвникiв цих держав. 

Представникiв України турбує те, що схiдними кордонами "Європи" (як її розумiє ЄС) стануть кордони захiдних країн СНД. Справдi, ЄС може наблизитись до того, щоб провести кордон мiж їхньою "Європою" та рештою свiту, подiбно до встановленого у 1945р. учасниками Ялтинської конференцiї. розподiлу, який згодом набув назви "залiзної завiси". Мiнiстр закордонних справ Тарасюк, вважає, що виключення України з такої "Європи" було би великою помилкою. Це спричинило би неправильне трактування ситуацiї як українцями, так i росiянами. Останнi можуть зрозумiти це як санкцiю Європи на поширення сфери росiйського впливу на Україну. 

Україна є проблемою для ЄС з двох причин. Вона занадто велика для централiзованого контролю - те, чого боялися i по вiдношенню до Туреччини. Крiм того, вона також вважається полiтично та економiчно нестабiльною i має перебiльшену репутацiю корумпованої країни. 

Член комiсiї ЄС Верхеген тiльки вiдкрито висловив те, що представники ЄС вже довгий час обговорювали приватно, зокрема, те, що на сьогоднiшнiй день їхнє бачення "Європи" не включає Україну.