Версія для друку

Огляд парламентської дiяльностi

ПЕРШИЙ КВАРТАЛ

Конфлiкт мобiлiзує. Природний закон вiдбору найбiльш пристосованих залишає в таких ситуацiях лише один вибiр - вiдреагувати належним чином або припинити iснування. Так, сiчневий конфлiкт у парламентi набув масштабу принципового протистояння, яке розiтнуло Верховну Раду на два ворогуючi табори. В результатi - було сформовано конструктивну бiльшiсть, пiднято питання про полiтичну опозицiю, розглянуто i прийнято кiлька важливих нормативних актiв, включаючи закон про бюджет, змiни до кримiнально-процесуального кодексу, якi передбачають вiдмiну смертної кари та iншi. У вiдповiдь на застосування шокової терапiї законотворча дiяльнiсть пожвавилася i завирувала. Звернемося детальнiше до хронiки формування бiльшостi, що, безумовно, стало найбiльш важливою подiєю у парламентському життi поточного року.

Вдале манiпулювання спiкером О.Ткаченком процедурою голосування довгий час не дозволяло поставити питання про усунення його з посади спiкера на порядок денний. Однак, 20 сiчня представникам правої бiльшостi вдалося зiбрати 235 пiдписiв депутатiв, що вимагали вiдкликання Ткаченка. iгнорування Ткаченком цього депутатського запиту i безкомпромiсне протистояння лiвих фракцiй змусили праву бiльшiсть залишити примiщення парламенту i зiбратися для проведення окремого обговорення на нейтральнiй територiї. Наступного дня в Українському Домi було прийнято рiшення про вiдкликання спiкера та його заступника. 25 сiчня керiвники одинадцяти правоцентристських фракцiй, якi сформували бiльшiсть, висунули двi пари кандидатур на замiщення цих посад.

1 лютого правоцентристська бiльшiсть, до якої ввiйшло 256 депутатiв, вiдкрила п'яту парламентську сесiю в Українському Домi, розпочавши її голосуванням за нове керiвництво Верховної Ради та призначенням голiв парламентських комiтетiв. Щойносформована бiльшiсть виявила цiкаву тенденцiю звернення до осiб, якi керували державою в ностальгiчнi часи перших рокiв незалежностi. Тимчасово, на засiданнях головував координатор правої бiльшостi, екс-Президент Леонiд Кравчук, а 1 лютого, пiсля того як Вiктор Медведчук (СДПУ(о)) зняв свою кандидатуру, депутати одностайно обрали Головою Верховної Ради iвана Плюща ("Вiдродження регiонiв"). Першим заступником голови було обрано В. Медведчука, заступником - Степана Гавриша (Партiя працi).

Найбiльша проблема полягала в тому, що лiва меншiсть, яка засiдала в напiвпорожнiй сесiйнiй залi ВР, не визнавала нового керiвництва i не вважала законними рiшення, прийнятi поза примiщенням парламенту. Представник меншостi Олександр Мороз, переймаючись долею українського парламентаризму, закликав обидвi сторони до переговорiв. Зрештою, 7 лютого бiльшiсть i меншiсть возз'єдналися на спiльнiй територiї. На наступний день велося обговорення проекту закону про парламентську бiльшiсть; представники меншостi не брали участi в голосуваннi. За iнiцiативою лiвих сил обговорювалася можливiсть створення спiльної комiсiї, яка визначила би легiтимнiсть рiшень, прийнятих бiльшiстю 21 сiчня i 1 лютого. Для вiдстоювання своїх iнтересiв дискримiнована меншiсть обрала тактику "виходу": 9 лютого фракцiї ПСП та Селянської партiї демонстративно вийшли з сесiйної зали, а 10 лютого, пiд час обговорення закону про бюджет, комунiсти, ображенi iгноруванням їхнiх пропозицiй, також залишили примiщення.

17 лютого бездефiцитний бюджет-2000 все ж таки було прийнято у третьому читаннi 252-ма голосами проти 18-ти. Бюджет передбачає 4 млрд. гривень на обслуговування зовнiшнього боргу, 1,8 млрд. - боргу внутрiшнього та 8 млрд. - на погашення боргiв за кредити. 22 лютого український парламент обговорював змiни до кримiнально-процесуального кодексу, що стосувались скасування смертної кари. Нагадаємо, що скасування смертної кари було однiєю з обiцянок, якi дала Україна при вступi до Ради Європи. i хоча замiна смертної кари довiчним ув'язненням вимагатиме додаткових видаткiв з бюджету, рiшення було прийняте 229-ма голосами проти 15-ти. Вiдповiдно, було ратифiковано протокол №6 Конвенцiї з захисту прав i свобод людини вiд 1983 року, де йдеться про скасування смертної кари.

Вiдбулися деякi змiни у структурi депутатських груп та фракцiй. 29 лютого фракцiї об'єднання "Громада" i Селянської партiї було розформовано, зареєстровано нову депутатську групу "Солiдарнiсть". До її складу увiйшли 14 депутатiв з фракцiй СДПУ(о), партiї "Батькiвщина", НДП та iнших. Офiцiйнi представники нової групи Петро Порошенко i Сергiй Довгань (колишнi члени Селянської партiї) повiдомили, що групу створено з членiв парламентської бiльшостi за iнiцiативою Селянської партiї, i задекларували цiлi групи - сприяти розвитку вiтчизняного виробника i покращувати соцiальний захист населення України. Порошенко зазначив, що нова група не пiдтримує бiльшостi чи меншостi, залишаючи це на особистий вибiр депутатiв; за його визначенням, група є лiвоцентристською за полiтичною орiєнтацiєю.

Мiжфракцiйна мобiльнiсть, хоча i звична для парламенту, все ж спровокувала неприємний iнцидент пiд час пленарного засiдання 17 лютого. Обраний головою парламентського комiтету Георгiй Фiлiпчук, член Народного Руху України, припинив своє членство у партiї через кiлька днiв пiсля голосування. Фракцiя Народного Руху пiд керiвництвом Удовенка висловила протест i вiдмовилася брати участь у пленарнiй роботi. Таким чином, того дня роботу парламенту було зiрвано. Неочiкуваним результатом цього конфлiкту стало прийняття ряду президентських поправок до закону про полiтичнi партiї. Зокрема, було прийнято поправку, яка позбавляє мандата народного обранця, обраного за партiйними списками, у разi його переходу до iншої фракцiї. Очевидно, це значно обмежить змiни у складi депутатських груп i фракцiй.

Досi ведеться обговорення проекту закону про полiтичну опозицiю в парламентi. На розгляд Верховної Ради було подано два законопроекти: Володимира Фiленка "Про парламентську опозицiю" та Вiктора Медведчука "Про полiтичну опозицiю у Верховнiй Радi України". Рiзниця мiж двома проектами полягає у самому визначеннi опозицiї та у розбiжностi прав i гарантiй, наданих парламентськiй опозицiї. Проект Фiленка визначає опозицiю як незгоду з полiтичним курсом уряду, а проект Медведчука - Президента та уряду. Що ж до повноважень опозицiї, обидва проекти визнають за нею право на критику виконавчої влади, представництво у комiтетах i комiсiях, використання ЗМi та квоти ефiрного часу. Проект Фiленка надає опозицiї право очолити п'ять парламентських комiтетiв i, якщо опозицiя становитиме не менше третини складу парламенту, мати представника у його керiвництвi. Проект Медведчука передбачає створення опозицiйного уряду - консультативно-допомiжного органу для контролю за дiяльнiстю Кабiнету Мiнiстрiв. У жодному з проектiв не врегульовано таке важливе питання, як можливiсть утворення бiльшостi, опозицiйної до курсу Президента.

Однак, мiж Урядом та Парламентом виникли непорозумiння. 10 березня Уряд України подав на розгляд Верховної Ради програму дiяльностi, до речi, вперше розроблену українським Урядом. Хоча в лютому представники парламенту висловлювали пiдтримку реформ виконавчої влади, на початку березня мiж гiлками влади почали виникати серйознi тертя. Представники фракцiй СДПУ(о) та "Вiдродження регiонiв" не задоволенi призначеними В. Ющенком мiнiстрами i хочуть бачити на посадах мiнiстрiв паливно-енергетичного сектору та економiки представникiв своїх партiй. Цi фракцiї вiдмовлялися пiдтримувати програму уряду, поки не будуть зробленi вiдповiднi службовi замiщення. Прем'єр не висловив жодного бажання йти на поступки пiд тиском впливових депутатських груп, в яких вiн бачив олiгархiчнi сили, декларувавши, що неприйняття програми дiяльностi уряду може призвести до вiдставки Кабiнету. Обмiнявшись "анафемами", парламент i уряд вирiшили пiдготувати Меморандум про спiвробiтництво уряду i парламенту, який би дав можливiсть не гальмувати полiтичнi процеси подiбними ексцесами. Голова парламенту повiдомив, що вiце-прем'єр-мiнiстр Юрiй Єхануров та вiце-спiкер Степан Гавриш зустрiлися та обговорили прийнятний для обох сторiн варiант Меморандуму, який планується прийняти пiсля програми дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв. Програму з поправками було передано для доопрацювання уряду, а 6 квiтня - прийнято Верховною Радою.

Загалом, погоджуються полiтологи i представники парламенту, створення бiльшостi є прогресивним досягненням для України. Лiвi сили втратили вирiшальний голос, бiльш впливовими стали представництва бiзнесових кiл. Якщо цi бiзнесовi кола розважливо використають отриманi засоби впливу, можна сподiватися, що мiж урядом i парламентом буде досягнуто компромiсу, i Україна отримає потужний механiзм для ефективного впровадження реформ.