Версія для друку

Партiя в об'єктивi

З дня отримання Україною незалежностi амбiцiї окремих лiдерiв та брак єдностi домiнували в правому крилi полiтичного життя України. Правих критикують за те, що вони не змогли нi погодити єдину кандидатуру на президентських виборах, нi сформувати єдину потужну праву полiтичну партiю. Саме нездатнiсть правих iти на компромiс зробила неможливою появу ефективної полiтичної альтернативи центристським партiям влади та реальним iдеологiчним опонентам - українським лiвим. Тим не менш, молода українська демократiя продовжує свiй шлях уперед, а правоцентристськi та правi українськi партiї починають процес вiдокремлення "зерен вiд полови". Час i вибори стали складним випробуванням для багатьох партiй, перетворивши їх на партiйки регiонального характеру i змiсту, в той час як лише декiльком правим партiям вдалося вийти на нацiональний рiвень. Найсильнiшу позицiю серед правих сил сьогоднi має партiя "Реформи i Порядок", про яку i йтиметься у нашiй рубрицi "Партiя в об'єктивi".

У жовтнi 1997 року Мiнiстерство юстицiї зареєструвало пiд номером 50 партiю "Реформи i Порядок" (ПРП). У тому ж таки жовтнi 200 делегатiв з 20 областей України зiбралися на установчий конгрес, на якому головою партiї було обрано Вiктора Пинзеника. Сьогоднi, а пройшло три роки, Пинзеник продовжує очолювати партiю.

Вiктор Пинзеник працював на посадi Мiнiстра економiки України з 1992-го по 1994 рр., пiсля чого його запросили стати вiце-прем'єр-мiнiстром, вiдповiдальним за проведення економiчних реформ в державi. Пинзеник пропрацював в Кабiнетi Мiнiстрiв до квiтня 1997 року, змiнюючи посади, але продовжуючи працювати над економiчними питаннями. В 1997 р. Вiктор Пинзеник пiшов у вiдставку, пояснивши свiй крок тим, що запропонованi ним заходи реформування економiки не втiлювались у життя.

В минулому викладач економiки у Львiвському державному унiверситетi, В.Пинзеник перегрупував своїх львiвських прихильникiв i знайшов полiтичних партнерiв серед полiтикiв-реформаторiв, бiзнесменiв та науковцiв в iнших регiонах держави, включно з Києвом, Запорiжжям i Марiуполем (Донецька область). Михайло Поживанов, мер Марiуполя; Олександр Сотнiков, генеральний директор машинобудiвного заводу Автозаз в Запорiжжi; Сергiй Соболєв, провiдний депутат-реформатор iз Запорiжжя та київський депутат Сергiй Терьохiн вступили до групи реформаторiв, очолюваної Пинзеником, яка i стала ядром партiї. За їхнiм власним визначенням, ПРП є право-центристською опозицiйною партiєю.

Першим справжнiм випробуванням для ПРП стали парламентськi вибори 1998 року, в яких партiя зайняла поважне 10-те з 30-и мiсце. ПРП подолала 3-% бар'єр, але їй забракло 170 000 голосiв для отримання 4%, що дало б їй можливiсть автоматично отримати статус фракцiї у ВР. Вiктор Пинзеник, Сергiй Терьохiн та Олександр Жир (з Днiпропетровська) виграли депутатськi мандати в одномандатних округах. У ВР до трьох членiв ПРП приєдналися iншi реформатори, народнi демократи, завдяки чому їм вдалося сформувати парламентську фракцiю, яка (сьогоднi це вже факт) пройшла випробування часом. (На вiдмiну вiд ПРП, фракцiї партiй "Громада" та ПСПУ, сформованi на основi подолання останнiми 4%-ого бар'єру, нещодавно було розпущено, оскiльки кiлькiсть депутатiв у них стала меншою за необхiдну - 14). ПРП вдалося привабити до своїх лав депутатiв нацiоналiстiв та членiв у минулому найбiльшої правоцентристської фракцiї НДП, включно з Олександром Ємцем, Тарасом Стецькiвим та Володимиром Фiленком. Бiльша частина членiв фракцiї ПРП працюють в комiтетах з правових питань, питань фiнансiв та банкiвської дiяльностi. Один iз членiв фракцiї, iгор Осташ, керує комiтетом закордонних справ, до того ж п. Осташ є вiце-президентом парламентської асамблеї Органiзацiї безпеки i спiвробiтництва в Європi. "Депутат року" (1999 р.) Сергiй Терьохiн є заступником голови комiтету ВР з питань фiнансiв та банкiвської справи. Терьохiн отримав нагороду "Депутат року" за його внесок у розробку прогресивних економiчних законiв.

Поза парламентом рiст партiї теж набирає обертiв. На мiсцевому рiвнi ПРП вважає, що забезпечила перемогу для мерiв iвано-Франкiвська, Луганська, Львова, Чернiвцiв, Кременчука та Мелiтополя.

Фракцiя "Реформи-Конгрес", заснована ПРП
Борис Безпалий	з правової полiтики	Член
Володимир Бондаренко	з промислової полiтики	Член
Олександр Ємець	"будiвництва, транспорту i зв'язку"	Член
Костянтин Жеваго	з економiчної полiтики	Член
Олександр Жир	з боротьби з корупцiєю	Член
iгор Колiушко	з правової полiтики	Заступник голови
iгор Осташ	у закордонних справах	Chairperson
Victor Pynzenyk	Finance and banking	Голова
Тарас Стецькiв	з правової полiтики	Член
Ярослава Стецько	у закордонних справах	Член
Сергiй Терьохiн	фiнансiв i банк. дiяльностi	Заступник голови
Володимир Фiленко	з правової полiтики	Член
Вiталiй Цехмiстренко	фiнансiв i банк. дiяльностi	Член
Рефат Чубаров	прав людини i меншин	Член

За повiдомленням прес-служби партiї, кiлькiсть членiв ПРП зросла до 15 000 у всiх регiонах країни - це становить 50-вiдсотковий рiст порiвняно з кiлькiстю членiв партiї на початку її формування. У 1998 роцi Вiктор Пинзеник та покiйний лiдер Руху В'ячеслав Чорновiл пiдписали меморандум про створення єдиного виборчого блоку до парламентських виборiв 2002 року. У 1999 роцi пiсля розколiв Демократичної, Лiберальної, Народно-демократичної партiй та Руху, кiлькiсть членiв ПРП продовжувала зростати. Пинзеник пiдписав ще один меморандум про створення єдиного блоку партiй на виборах 2002 року з лiдером Конгресу українських нацiоналiстiв Славою Стецько. Справжнiм випробуванням об'єднавчих спроможностей ПРП стане її здатнiсть знайти компромiс з Рухом Костенка та колишнiм мiнiстром юстицiї Сергiєм Головатим. За успiшного перебiгу переговорiв, єдиний виборчий блок, який би складався з усiх цих партiй та особистостей, за сьогоднiшнiми оцiнками, мiг би отримати не менше 20% на наступних парламентських виборах.

На початку розгортання минулорiчної президентської гонки, ПРП сконцентрувала свої зусилля на намаганнi переконати Голову Нацiонального Банку України (тепер - Прем'єр-мiнiстра України) Вiктора Ющенка взяти участь у боротьбi за найвищу державну посаду. Коли зусилля ПРП виявилися марними, партiя змирилася з перемогою Президента Леонiда Кучми, хоча й проголосила свою опозицiйнiсть владi.

Коли пiсля виборiв Президент Кучма оголосив курс на рiшучi економiчнi реформи, ПРП пiдтримала iнiцiативу Президента. Особливо охоче ПРП пiдтримує Вiктора Ющенка на його новiй посадi Прем'єр-мiнiстра України. Однi з засновникiв ПРП Сергiй Соболєв та iван Васюник стали радниками Прем'єра. Незважаючи на те, що посади радникiв далекi вiд реальної влади, ПРП набула важливої полiтичної ваги. Сьогоднi ПРП не може дозволити собi бути лише в опозицiї - вона мусить дiлити вiдповiдальнiсть за впровадження економiчних реформ.

З усiх правих українських партiй ПРП єдина переживає динамiчне зростання. Здатнiсть партiї пiдтримати i використати свiй злет великою мiрою залежить вiд її спроможностi уникнути характерних для правих партiй суперечок та амбiцiйних рiшень. В той самий час, ПРП буде змушена по-новому визначити свою роль: вiд опозицiї до пiдтримки i вiдповiдальностi за впровадження реформ. З одного боку, лiдери партiї вже мають досвiд у цiй справi. Цiкаво, що у них з'явився другий шанс працювати тепер вже разом з кабiнетом реформаторiв. Незважаючи на те, що голос ПРП є лише одним iз багатьох, її партiйний та органiзацiйний досвiд може стати визначальним для успiшного впровадження урядової програми реформ у життя.