Версія для друку

Мiсто в об'єктивi

КИЇВ

За що люди люблять мiста, до яких вони приїжджають та в яких вони живутьi Звичайно, за красу та мальовничiсть їхнiх вулиць i проспектiв, паркiв та скверiв, унiкальнiсть архiтектурних ансамблiв. Але якщо говорити про Київ, то вiн привертає до себе, перш за все, приязнiстю, зiгрiває добром, а ще - великою гостинною душею, славною iсторiєю та прекрасними вiковiчними звичаями народу, який тут живе.

Київ. За цим коротким словом ховається велике мiсто, корiння якого тягнеться у сиву давнину. Мiсто, яке протягом 15 сторiч пройшло славний шлях вiд полянського городища до одного з найбiльших мiст Європи, столицi незалежної України. Засноване у V столiттi, мiсто швидко розвивалося i стало великим культурним, адмiнiстративним та торгiвельним центром.

Київ - це перш за все iсторичний символ, мiсто, яке було центром могутньої держави Київської Русi, яка простягалася вiд Балтiйського до Чорного моря та в свiй час великою мiрою визначала долю Європи. За часiв Київської Русi, Київ, розташований на перетинi найважливiших торгових шляхiв, вважався "матiр'ю мiст руських", в тому числi i Москви - столицi Московського князiвства, з якого значно пiзнiше постала держава Росiя.

Звiдси, з київських гiр, "засяяло над схiдним слов'янством свiтло Християнської вiри", як урочисто писали про це iсторики та публiцисти. Вибiр саме християнської вiри (988 р.) остаточно надав Києву статус європейського мiста, а мешканцям пiдвладних Києву земель - статус європейцiв. Спорудженням величного Софiйського собору Київ сповiстив свiт про свої права на спадщину Константинополя, "другого Риму", заявляючи про те, що "софiйнiсть" як свiтло справжньої мудростi перемiщується на береги Днiпра. Та й взагалi, хоча i невiдомо, хто i коли назвав Київ iменем iншої християнської столицi, а саме "Єрусалимом землi Руської", уявленням про те, що Київ - це наш Єрусалим, протягом столiть була просякнута свiдомiсть городян та громадян держави, столицею якої було i є це славне мiсто.

Згiдно з письмовими джерелами, в тому числi "Повiстю временних лiт", засновником Києва була iсторична особа - полянський князь Кий, дiяльнiсть якого вiдноситься до другої половини VI - першої половини VII столiття. У той час утворився "Град Кия" - найдавнiше київське городище з укрiпленнями. Хоча, з iншого боку, розповiдь про заснування Києва братами Києм, Щеком i Хоривом, що мали сестру Либiдь, скорiше легенда, нiж документально зафiксований факт. За iншою легендою, назва Києва пов'язана з перевiзником Києм, а не князем. "Як дiстатися до мiстаi" -- запитували подорожнi. "Йдiть на Київ перевiз," - вiдповiдали тi, що знали. Та у будь-якому випадку, кияни мають пiдстави шанувати легендарних засновникiв Києва, бо це мiсто, безперечно, виникло у мiфологiчнi часи.

Природнi умови, топографiя мiсцевостi визначили розмiщення найважливiших будiвель, трасування вулиць, тобто первинний план Києва. Серед природних факторiв найважливiшим, як i для кожного iсторичного мiста, була рiка. Добре захищений пiдвищений берег рiки став початковою точкою розвитку мiста. Сама природа, яка створила надднiпрянськi гори, була першим щирим "радником i помiчником" мiстобудiвникiв, показуючи, де, що i як зводити. Звiдусiль до мiста пiдступали глухi важкопрохiднi лiси. Невеличкi рiчки, що впадали в Либiдь i Днiпро, та численнi яри створювали велику кiлькiсть природно укрiплених гiр. Такi зручнi пiдвищення давали можливiсть розселити велику кiлькiсть людей. Першi поселення природно вписувались у мiсцевий ландшафт, формуючись осiбно на плато горбiв. Сама природа та людина, що її спостерiгала, накреслила острiвний характер планування мiста на цьому ранньому етапi. Мiсто iснувало у виглядi вiдокремлених частин ще довгий час (до початку ХiХ ст.).

Сучасне мiсто Київ - одне з найбiльших мiст Європи, адмiнiстративний, економiчний, науковий i культурно-освiтнiй центр України. Площа Києва - 827 кв. км, з них у межах мiської смуги забудовано трохи бiльше за 42% (або 350 кв. км). Все iнше - площа водоймищ, а також зелених масивiв та насаджень загального користування. Населення м. Київ перевищує 3 мiльйони.

Київ є найбiльшим адмi-нiстративним центром країни. Тут розташованi Президентська Адмiнiстрацiя, Верховна Рада, Уряд, практично всi мiнiстерства та урядовi вiдомства України. Територiя мiста подiляється на 14 мiських районiв. У Києвi 75 виборчих округiв по виборах депутатiв Київради. Кiль-кiсть виборчих дiльниць - 1000, загальна кiлькiсть виборцiв - майже 2 мiльйони.

У Києвi сконцентровано потужний економiчний потенцiал: у мiстi функцiонують 350 великих промислових пiдприємств, а також 13 тисяч малих i 2600 пiдприємств з iноземними iнвестицiями. Промисловими пiдприєм-ствами Києва виробляється 4,1% вiд загального обсягу промислової продукцiї України i 7,2% товарiв народного споживання. У структурi промисловостi мiста провiдними є машинобудування та металообробка, харчова та медична, хiмiчна та нафтохiмiчна промисловостi, електроенергетика, промисловiсть будi-вельних матерiалiв. У мiстi дiють найбiльшi українськi та iноземнi компанiї, основнi фiнансовi iнститути України. Економiчнiй дiяльностi та розвитковi зовнiшнiх зв'язкiв Києва, як i за часiв Київської Русi, сприяє його розташування на перехрестi численних транспортних шляхiв сполучення: водних, залiзничних, автомобiльних, повiтряних. Вони проходять iз заходу на схiд (з країн Захiдної та Центральної Європи в Росiю, на Кавказ), а також з пiвночi на пiвдень (з Росiї та країн Балтики й Скандинавiї у Пiвденно-Схiдну Європу). Київ здiйснює економiчнi зв'язки бiльше нiж зi 130-ма країнами свiту. Найбiльшими iнвесторами є США, Нiмеччина та Великобританiя, якi вкладають кошти у внутрiшню торгiвлю (31,1%), фiнанси, кредит, страхування (23,5%) та будiвництво (5,8%). Зараз показник обсягiв iноземних iнвестицiй на душу населення в Києвi складає бiльше 400 доларiв США, тодi як в середньому по країнi цей показник становить близько 60.

Столиця України є одним з найбiльших наукових центрiв в Європi. У Києвi розташованi Нацiональна Академiя Наук України i бiльшiсть її iнститутiв, багато з яких мають всесвiтньо вiдомi науковi школи. У мiстi працюють 216 науково-дослiдних органiзацiй, а також 14 провiдних вузiв України. У Києвi працюють 28 музеїв, 40 театрiв, значна кiлькiсть постiйно дiючих художнiх виставок тощо. Серед найбiльш вiдомих музеїв: Нацiональний музей iсторiї України, Музей українського образотворчого мистецтва, Музей захiдного i схiдного мистецтва.

Київ iсторично складався як духовний i полiтичний центр схiдного слов'янства, що забезпечував консолiдацiю земель Київської Русi, зв'язував європейську та азiатську культури. Усе це мало вплив на архiтектуру мiста. Київ виробив свiй неповторний стиль: якщо б можна було розташувати будиночки, зведенi на Подолi за сивої давнини, з шедеврами бароко, готики, ампiру, модерну та класицизму у хронологiчнiй послiдовностi стилiв, то ми отримали б щось на зразок "iсторичного проспекту", про який мрiяв Гоголь. I справдi - Київ не менш еклектичний, анiж будь-яке iсторичне мiсто. Та його специфiка у тому, що полiтична доля та мiстобудiвний розвиток були перерванi бiльше як на три сторiччя. iсторичне мiсто, яке ми бачимо зараз - це мiсто забудови кiнця ХiХ - початку ХХ ст. iз вкрапленням справдi iсторичних об'єктiв. Але спецiалiсти вважають, що своєрiднiсть Києва завжди була не в архiтектурi, а у його неповторних ландшафтах. Освоєння ландшафтiв у Києвi мало прикметною рисою дуже тактовне, "екологiчне" в сучасному розумiннi, ставлення до природної пiдоснови, характернi особливостi ландшафту нiколи не нiвелювалися поселенцями, не приносилися у жертву надуманим штучним композицiйним схемам, як це було в iнших культурах. Живописний принцип планування вiдповiдав побуту й естетичним поглядам давнiх мешканцiв Київської Русi.

Київ став законодавцем мiстобудiвної полiтики передвоєнних та повоєнних рокiв. Найбiльшої шкоди зазнав iсторичний Київ за комунiстичних часiв. Коли Сталiним було висунуто лозунг: "Перетворимо мiщансько-поповський Київ в iндустрiальну столицю соцiалiстичної України!", розмахи "перебудови" перевершили всi розумнi межi. Тiльки в перiод з 1934 по 1937 роки було знищено бiльше 260 пам'ятникiв iсторiї та архiтектури. А загалом за бiльшовицької доби зникло чи не бiльше iсторичних пам'яток, нiж внаслiдок татаро-монгольської та фашистської навал разом взятих: знищено Георгiївський собор, побудований ще самим Ярославом Мудрим, найстарiший у Києвi Микiль-ський монастир, Десятинну церкву, вже третю пiд цiєю назвою... Список "постраждалих" можна продовжувати нескiнченно довго, недарма Павло Тичина назвав Київ "сторозтерзаним" - сто разiв розiрваним на шматки.

Ha щастя, Київ перегорнув трагiчнi сторiнки загибелi шедеврiв архiтектури, пам'ять про якi освiтлена збереженими коштовними перлинами культового та цивiльного будiвництва, серед яких Андрiївська церква, Печерська Лавра, Свята Софiя Київська, а також Марiїнський палац, Будинок Городецького, бiльш вiдомий пiд назвою "Будинок з химерами" тощо. Сьогоднi мiсто наче переживає нове народження - вiдроджуються обриси старовинних будiвель, оновлюються вулицi, реконструюються цiлi квартали i площi. Архiтектурна думка набуває столичного розмаху, адже Київ - це прекрасне мiсто, столиця незалежної України, доля якого - стати столицею могутньої європейської держави.