Версія для друку

Погляд iз Лондона

РОСIЙСЬКО-УКРАЇНСЬКI ВIДНОСИНИ: ФАКТОР В. ПУТIНА

Обрання Володимира Путiна Президентом у березнi цього року найбiльше вплинуло на вiдносини Росiї та України у сферах економiки i безпеки.

Путiн не схильний пiдтримувати нi особливий статус України, нi тi переваги, якi були отриманi нею завдяки особистим стосункам Президента Кучми та колишнього Президента Росiї Єльцина. Полiтика Путiна щодо України та iнших держав СНД вiдрiзняється певною жорсткiстю i бiльшою прагматичнiстю, що може додати Українi неприємностей, адже вона зараз не збирається грати в iгри з Росiєю та Сполученими Штатами Америки, досягаючи, таким чином, поступок вiд обох країн. Економiчна полiтика Росiї щодо України, схоже, стане менш iдеологiзованою, бiльш прагматичною та жорсткою.

Напередоднi квiтневого вiзиту Путiна та Кучми до кримськго порту Севастополь, командувач Чорноморським флотом адмiрал Володимир Комоєдов сказав, що росiйсько-українське "стратегiчне партнерство є лише словами, далекими вiд реальностi." Те саме можна сказати i про добу Єльцина загалом. За прiоритетне завдання Путiн ставить собi встановлення стратегiчного партнерства в бiльш конкретному розумiннi, що може дещо ускладнити обрану Україною стратегiю балансування мiж Заходом та СНД, не пристаючи до жодної iз сторiн. Така багатовекторна полiтика стає все менш стiйкою.

Економiка

Pociя стверджує, що вона нiколи бiльше не дозволить Українi робити величезнi енергетичнi борги та красти газ iз трубопроводiв, що проходять її територiєю. Керiвник Газпрому Рем Вяхiрєв звинувачує Україну у несанкцiонованому привласненнi 7 млрд. кубiчних метрiв газу в 1999 роцi та 2 млрд. цього року. Пiд час вiзиту до України Президент Путiн висловив намiр у майбутньому транспортувати газ через газопроводи, якi споруджуються у Бiлорусi, таким чином, взагалi обходячи Україну.

Разом з тим, той факт, що Україна - боржник Росiї, є стратегiчною перевагою Росiйської Федерацiї, оскiльки дає останнiй можливiсть вдаватися до полiтичного пресингу в питаннях, якi стосуються спiвробiтництва України з НАТО. Путiн висловив надiю, що Україна приєднається до росiйсько-бiлоруського союзу та змiнить свою про-захiдну зовнiшню полiтику. Державний Секретар США Мадлен Олбрайт, вiдвiдуючи Україну напередоднi вiзиту росiйського Президента, намагалася переконати Леонiда Кучму не робити великої кiлькостi поступок Росiї та припинити оплачувати борг за енергiю державним майном.

Україна продовжує скаржитися, що вона платить найвищу цiну за газ, порiвняно з усiма споживачами росiйського газу. Обидвi держави все ще повиннi розробити систему повернення всiх українських боргiв, а також обговорити цiну, яку повинна платити Україна за росiйський газ, цiну, яку повинна платити Росiя за транспортування газу територiєю України, а також можливiсть обмеження бартерних платежiв як виду оплати за газ.

Путiн також намагатиметься вдихнути життя в пiдписаний у 1998 роцi україно-росiйський договiр з економiчного спiвробiтництва, розрахований на 10 рокiв, який досi не почав виконуватися жодною iз сторiн. У 1999 роцi товарообiг мiж Україною та Росiєю скоротився на 17% порiвняно з попереднiм роком. Розширення товарообiгу буде неможливим доти, доки Росiя вилучатиме триста видiв товарiв, зазначених в україно-росiйському договорi про вiльну торгiвлю, стягатиме податок на додану вартiсть (ПДВ) вiдповiдно до критерiїв країни-виробника та встановлюватиме нацiнки на експорт нафти. Бiльше того, Путiн продовжує вiдстоювати iдею виключення енергопродуктiв iз запропонованого СНД договору про вiльну торгiвлю, оскiльки це дiє на користь нацiональним iнтересам Росiї.

Pociя пiдтримує реструктуризацiю українських боргiв за рахунок державного майна, що виявляється особливо дiєвим для отримання контролю над головними секторами української економiки, тобто тими, експорт яких приносить тверду валюту, наприклад, паливна, енергетична, металургiйна та хiмiчна промисловiсть. Росiйська Сибiрська алюмiнiєва компанiя нещодавно отримала контроль над Миколаївським алюмiнiєвим заводом, а росiйська група Альфа висловила зацiкавлення Лисичанським нафтопереробним заводом "Лiнос" та хiмiчним заводом "Орiана". iншi росiйськi компанiї шукають можливiсть отримання контролю над харкiвським "Турбоатомом". i поки Кучма намагається уникнути розрахункiв iз боргами державним майном, не менш серйозною проблемою є залучення в українську економiку росiйського капiталу, до того ж Україна навряд чи збере цього року запланованих $540 млн. доларiв iз приватизацiї.

Безпека

Путiна хвилюють також п'ять стратегiчно-важливих для Росiї пунктiв полiтики безпеки України. По-перше, в результатi минулорiчного конфлiкту в Косово, Путiн впевнено стверджує, що майбутнi хвилi розширення НАТО на Схiд не повиннi торкатися пострадянського простору. Ця заява особливо стосується про-натiвської групи держав СНД, бiльш вiдомої як ГУУАМ (Грузiя, Україна, Узбекiстан, Азербайджан, Молдова), та прибалтiйських країн. Усi названi вiсiм колишнiх радянських держав мають мiцнi вiдносини з НАТО та двостороннi вiдносини iз Захiдними країнами, такими як США. Грузiя, Азербайджан та три прибалтiйськi держави вже вiдкрито заявили про намiр отримати членство в НАТО.

Україна продовжує розвивати тiснi стосунки з НАТО, маючи на метi зробити свою армiю частиною армiї НАТО та отримати команднi позицiї на стратегiчному та оперативному рiвнях. Цьогорiчний бюджет України вперше передбачає окрему графу, пов'язану зi спiвробiтництвом iз НАТО. НАТО стверджує, що Україна вiдповiдає 11-ти з 27-ми вимог. Українськi вiдносини з НАТО є "полiтикою пiдстрахування", яка може стати козирною картою України у випадку зазiхання Росiї на українську незалежнiсть. Тому Президент Кучма поводиться бiльш обережно, нiж його колеги по ГУУАМу або прибалтiйськi суперники, i у даний час не наполягає на вступi України до НАТО. Натомiсть вiн розраховує отримати асоцiативне членство в Євросоюзi.

iнтеграцiя та спiвробiтництво України з НАТО непокоїть Путiна, оскiльки Україна постiйно вислизає з-пiд росiйського впливу. До того ж, її приклад як провiдної країни ГУУАМу може наслiдуватися iншими державами СНД. Спiвробiтництво з ГУУАМом передусiм стосується вiйськової сфери та сфери безпеки, що може складати альтернативу Колективному договору про безпеку держав СНД. По-друге, Росiя незадоволена висловленою Україною, Азербайджаном та Грузiєю пiдтримкою чеченських сепаратистiв. Росiя офiцiйно виступає проти створення численних чеченських iнформацiйних центрiв по Українi та проведення демонстрацiй проти росiйського збройного втручання в Чечнi. Помiчник Президента Росiї Сергiй Ястржембський заявив у травнi, що "розповсюдження так званих чеченських iнформацiйних центрiв в Українi, що з'являються, як гриби пiсля дощу, не сприяє розвитковi дружнiх стосункiв мiж двома братськими народами." Федеральне командування Чечнi звинувачує Україну в тому, що 100 українських найманцiв, включно з 15 жiнками-снайперами, у травнi були вiдправленi до Чечнi. Подiбнi скарги звучали i пiд час першого конфлiкту в Чечнi 1994-1995 рокiв.

Miнiстр iноземних справ Росiї надiслав у червнi офiцiйну ноту українськiй сторонi, звинувачуючи її в "антиросiйських" дiях на територiї України, зокрема у Львовi. Такими дiями визнавалися акти помсти, скерованi проти кафетерiїв, де збираються росiяни. Вони почалися пiсля смертi 28 травня українського спiвака iгоря Бiлозiра, який був побитий за те, що вiдмовився припинити спiвати українських пiсень в одному з таких кафетерiїв.

До того ж, росiйська нота протесту згадує про "широкомасштабнi утиски росiйської мови та культури" в Українi. Путiн i мiнiстр iноземних справ Росiї ранiше вже пiднiмали питання щодо проявiв дискримiнацiї росiйської мови в Українi пiсля того, як український Конституцiйний суд та Уряд у груднi 1999 року висловили намiри поширювати вживання української мови серед урядовцiв та у засобах масової iнформацiї. Путiн розглядає вiдмову вiд росiйської мови як вiдмову вiд росiйського впливу в СНД, а тому вiн радить країнам, якi входять до його складу наслiдувати приклади Бiлорусi та Киргизiї. У червнi Киргизiя визнала росiйську другою державною мовою. Наступним, напевно, буде Казахстан. По-третє, Росiя намагається збити Україну з орiєнтованого на Захiд полiтичного курсу, пропонуючи розширювати спiвробiтництво мiж двома країнами у воєнно-технiчнiй сферi. Повертаючись iз Великобританiї та вiдвiдуючи на своєму шляху Україну, Путiн запропонував скоординовувати дiяльнiсть двох країн на мiжнародному ринку зброї, на якому вони, власне, є суперниками з середини 90-х рокiв. Путiн також запропонував допомогу у вiдновленнi протиповiтряних сил України. У цьому роцi Україна вперше братиме участь у вiйськових навчаннях СНД-2000.

По-четверте, пiд час вiзиту росiйського лiдера до України, Путiн та Кучма вiдвiдали Севастополь. Путiн вiдступив вiд своїх правил, визнавши Крим та Севастополь українськими, та запропонував воєнно-морське спiвробiт-ництво. Така взаємодiя розглядається Росiєю як противага щорiчнiй участi України в навчаннях НАТО. Мiнiстр оборони України, зустрiвшись 21 грудня з мiнiстрами оборони країн СНД, погодився розширити спiвробiтництво з Росiєю у воєнно-технiчнiй сферi, запланувавши на наступний рiк 50 спiльних вiйськових навчань - на 21 бiльше, нiж минулого року. Така ситуацiя може не сподобатися Сполученим Штатам. Путiн прагне вирiшити проблеми, пов'язанi з Чорноморським флотом. Вiн запропонував, щоб флот залишався в Севастополi i пiсля 2017 року, тобто пiсля закiнчення 20-рiчної оренди. Це суперечило б українськiй Конституцiї, яка забороняє розташовувати на територiї держави iноземнi вiйськовi бази, за виключенням тимчасових договорiв. Путiн також незадоволений вимогами України щодо сплати росiйським Чорноморським флотом використаної енергiї та iнших комунальних послуг, у той час, як Україна сама має величезнi енергетичнi борги перед Росiєю (у 1999 роцi росiйський Чорноморський флот внiс до українського бюджету 54,1 млн. гривень). Українська сторона встановила жорсткi обмеження у використаннi українського повiтряного простору лiтаками росiйської морської авiацiї, зокрема вимагається дозволити iнспектувати лiтаки на предмет транспортування ядерної зброї та обмеження у використаннi систем озброєння старого зразка, такi як Су-17 для винищувачiв Су-24, оснащених ядерними бомбами.

Taki обмеження сприймаються росiйською стороною як спроби України контролювати маневрування Чорноморського флоту на користь НАТО та захiдних країн. Зрештою, Україна та Росiя все ж таки просуваються у справi вирiшення iнших нагальних питань. i хоча обидвi палати росiйської Думи у груднi 1998 року та лютому 1999-го ратифiкували україно-росiйський договiр, процес демаркацiї та делiмiтацiї кордонiв розвивається дуже повiльно. Найбiльшою проблемою зараз є Керченська затока й Азовське море, завдяки свому близькому розташуванню до Криму та нафтогазових родовищ.

Що стосується банкiвських проблем, то Україна продовжує наполягати на тому, щоб вiдкритi за часiв СРСР українськими громадянами рахунки в московському Ощадбанку та Зовнiшекономбанку були поверненi украї-нським вкладникам. Пiсля розвалу Союзу всi рахунки були нацiоналiзованi Росiєю. Питання розподiлу примiщень, якi належали Радянському союзу закордоном та були привласненi Росiєю, також пiднiмається українськими урядовими особами.

Прихiд Путiна до влади в Росiї передбачає "закручування гайок" як на внутрiшнiй, так i на зовнiшнiй аренах. Україна може вiдiгравати ключову роль у його стратегiї вiдродження Росiї як могутньої сили. Путiн намагатиметься загальмувати iнтеграцiю України до захiдних структур, зменшуючи, шляхом енергетичного тиску, кiлькiсть тих економiчних переваг, якi отримує Україна вiд спiвробiтництва з Росiєю. Українська багатовекторна зовнiшня полiтика може стати козирною картою в грi Росiї проти України.